Ein Mädchen Aus Gutem Haus - Juliane Werding

Sie kam aus einem sogenannten guten Haus,

War brav und wohlerzogen und die Eltern paßten auf,

Daß sie in ihrer Klasse auch immer die Beste war.

Immer hat sie das getan, was man von ihr verlangt.

Niemand hat sie je gefragt, was sie unter Glück verstand.

Und immer hatte sie die Worte ihrer Mutter im Ohr:

'Mein Kind, ich will doch immer nur das Beste für dich.

Ich habe dir das Rüstzeug fürs Leben mitgegeben.

Oh, mein Kind, ich weiß, du enttäuschst mich nicht.'

Doch als sie gerade 18 Jahre alt geworden war,

Da traf sie den Besitzer einer stadtbekannten Bar,

Und der wußte genau, was ihr so lang schon fehlt.

Sie brach alle Brücken ab und zog zu ihm in sein Haus.

Wenn ihr heute jemand sagt: 'Du, der nutzt dich nur aus.',

Dann antwortet sie, '.

daß sie gern für ihn arbeiten wird,

Denn ich weiß, er will doch nur das Beste für mich.

Er hat mir die Kraft zum Leben gegeben.

Und ich weiß, er enttäuscht mich nicht.'

Als ihre Eltern dann erfuhren, was ihre Tochter tat,

Da zogen sie aus Scham fort in eine andere Stadt,

Denn sie konnten ihren Nachbarn nicht mehr in die Augen sehen.

Und sie fragen sich noch het': 'Wie konnte das bloß passieren?

Es wär' besser, sie wär' tot, als sie so zu verlieren.

Es ist nicht unsere Schuld — sie war wohl von Natur aus schlecht.

Denn wir schwören, wir taten immer nur das Beste für sie.

Wir haben ihr das Rüstzeug fürs Leben mitgegeben,

Doch es war vergebliche Liebesmüh.

Вона походила з так званого доброго дому

Був хорошим і добре вихованим, а батьки піклувалися

Щоб вона завжди була найкращою у своєму класі.

Вона завжди робила те, що від неї просили.

Ніхто ніколи не запитав її, що для неї означає щастя.

І вона завжди тримала у вусі мамині слова:

«Дитино моя, я завжди бажаю тобі найкращого.

Я дав тобі інструменти для життя.

О, дитино моя, я знаю, що ти мене не розчаруєш».

Але коли їй тільки виповнилося 18,

Потім вона зустріла власника відомого бару,

І він точно знав, чого їй так довго бракувало.

Вона зламала всі мости і переїхала до нього додому.

Якщо хтось скаже вам сьогодні: «Він лише вас використовує».

Тоді вона відповідає: '.

що вона хотіла б працювати на нього,

Тому що я знаю, що він хоче для мене тільки найкращого.

Він дав мені сили жити.

І я знаю, що він мене не розчарує».

Коли її батьки дізналися, чим займається їхня дочка,

Тож із сорому вони переїхали в інше місто,

Бо вже не могли дивитися сусідам у вічі.

І досі запитують себе: «Як це могло статися?

Було б краще, якби вона померла, ніж втратити її так.

Це не наша вина — я думаю, що вона була поганою за своєю суттю.

Тому що ми присягаємось, що завжди робили те, що було найкращим для неї.

Ми дали їй інструменти для життя

Але це були марні зусилля кохання.