Eiskalter Sommer - Juliane Werding

weiße Stadt im Schatten der Vulkane

blaues Licht vom Meer

Sonntag früh

die Kirchenbänke bleiben leer

in der Luft ein Duft von Oleander

es ist totenstill

und eine ferne Stimme haucht: ja ich will

und auf einmal seh ich stumme Leute

die feierlich vorüberziehn

der Bräutigam mit weißen Lilien

die Braut so blaß und schön

es war heiß und doch ein eiskalter Sommer

es war so heiß und doch ein eiskalter Sommer

und es ist so still

daß niemand atmen will

weiße Stadt im Schatten der Vulkane

und die uhr schlägt zehn

und beim letzten Schlag ist niemand mehr zu sehn

und die Kirche öffnet ihre Türem

ein Priester tritt ins Sonnenlicht

ich frag ihn nach der stummen Hochzeit

und er bekreuzigt sich

es war heiß und doch ein eiskalter Sommer

es war so heiß und doch ein eiskalter Sommer

und es ist so still

daß niemand atmen will

und er erzählt von damals

vor mehr als hundert Jahrn

gab sie ihm grad das Ja-Wort

als die Lava kam

es war heiß …

біле місто в тіні вулканів

блакитне світло з моря

недільний ранок

лави залишаються порожніми

у повітрі запах олеандру

мертва тиша

і дихає далекий голос: так, хочу

і раптом я бачу тупих людей

які урочисто проходять повз

наречений з білими ліліями

наречена така бліда і красива

було спекотно і водночас морозно холодне літо

було таке спекотне, а водночас морозне літо

і так тихо

що ніхто не хоче дихати

біле місто в тіні вулканів

і годинник б'є десять

і при останньому ударі нікого не видно

і церква відчиняє свої двері

священик виходить на сонячне світло

Я питаю його про тихий шлюб

і він хреститься

було спекотно і водночас морозно холодне літо

було таке спекотне, а водночас морозне літо

і так тихо

що ніхто не хоче дихати

і він говорить про тоді

більше ста років тому

вона просто дала йому слово «так».

коли прийшла лава

було жарко…