Der Himmel schweigt - Juliane Werding

In einem Nachtclub steht sie und singt

Während man sie mit den Augen verschlingt

Und die Luft ist schwer von Sehnsucht und von Rauch

Rau ihre Stimme, geschminkt das Gesicht

Traurig ihr Lächeln, das nichts mehr verspricht

Keiner hört richtig hin, und das bemerkt sie auch

Als sie siebzehn war, war sie beinah ein Star

Ein Komet, der erscheint und verglüht

Das ist lange schon her und sie wartet nicht mehr

Auf das Wunder, das niemals geschieht

Der Himmel schweigt

Wenn ein Stern verlöscht und untergeht

Der Himmel schweigt

Während sich die Erde weiter dreht

Ein Licht stürzt in die Dunkelheit

Der Himmel schweigt

Nach ihrem Auftritt sitzt sie an der Bar

Trinkt Glas um Glas und erzählt, wer sie war

Und die Luft ist schwer von Sehnsucht und von Rauch

Meistens begleitet ein Mann sie nach Haus

Sie liebt ihn voll Hass und dann schmeißt sie ihn raus

Und dann lacht sie voll Schmerz

Und manchmal weint sie auch

Als sie dreißig war, schien ihr das Ziel noch klar

Doch ihr liefen die Jahre davon

Sie singt immer noch gut, viele machen ihr Mut

Doch sie weiß, das ist längst Illusion

Der Himmel schweigt

Wenn ein Stern verlöscht und untergeht

Der Himmel schweigt

Während sich die Erde weiter dreht

Ein Licht stürzt in die Dunkelheit

Der Himmel schweigt

Der Himmel schweigt

Wenn ein Stern verlöscht und untergeht

Der Himmel schweigt

Während sich die Erde weiter dreht

Ein Licht stürzt in die Dunkelheit

Der Himmel schweigt

Wenn ein Stern verlöscht und untergeht

Der Himmel schweigt

Während sich die Erde weiter dreht

Ein Licht stürzt in die Dunkelheit

Der Himmel schweigt

Вона стоїть у нічному клубі і співає

Поки ти їх очима пожираєш

А повітря важке від туги й диму

Її голос грубий, обличчя накрашене

Сумна її посмішка, яка вже нічого не обіцяє

Ніхто насправді не слухає, і вона це теж помічає

До сімнадцяти років вона була майже зіркою

Комета, яка з’являється і згорає

Минуло багато часу, а вона більше не чекає

На диво, яке ніколи не буває

Небо мовчить

Коли згасає і заходить зірка

Небо мовчить

Оскільки земля продовжує обертатися

Світло падає в темряву

Небо мовчить

Після виступу вона сідає за барну стійку

П'є чарку за чаркою і розповідає, хто вона була

А повітря важке від туги й диму

Зазвичай її додому супроводжує чоловік

Вона любить його з ненавистю, а потім викидає

А потім сміється від болю

І іноді вона теж плаче

Коли їй виповнилося тридцять, мета ще здавалася їй ясною

Але роки для неї спливали

Вона й досі гарно співає, багато її підбадьорюють

Але вона знає, що це вже давно була ілюзія

Небо мовчить

Коли згасає і заходить зірка

Небо мовчить

Оскільки земля продовжує обертатися

Світло падає в темряву

Небо мовчить

Небо мовчить

Коли згасає і заходить зірка

Небо мовчить

Оскільки земля продовжує обертатися

Світло падає в темряву

Небо мовчить

Коли згасає і заходить зірка

Небо мовчить

Оскільки земля продовжує обертатися

Світло падає в темряву

Небо мовчить