Nightingale I - Judy Collins

Jacob’s heart bent with fear

Like a bow with death for its arrow

In Vain he search for the final truth

To set his soul free of doubt

Over the mountains he walked

With his head bent searching for reasons

Then he called out to God

For help and climbed to the top of a hill

Wind swept the sunlight through the wheat fields

In the orchard the nightingale sang

While the plums that she broke with her brown beak

Tomorrow would turn in to songs

Then she flew up through the rain

With the sun silver bright on her feathers

Jacob put back his frowns and sighed and walked

Back down the hill

God doesn’t answer me and

He never will

Серце Якова скривилося від страху

Як лук із смертю за стрілою

Марно він шукає останньої істини

Щоб звільнити його душу від сумнівів

Через гори він ходив

Схиливши голову, шукаючи причин

Потім він закликав Бога

По допомогу й піднявся на вершину пагорба

Вітер проніс сонячне світло крізь пшеничні поля

У садку співав соловейко

Поки сливи, які вона зламала своїм бурим дзьобом

Завтра перетвориться на пісні

Потім вона злетіла крізь дощ

На її пір’ї яскраве срібло сонця

Джейкоб нахмурився, зітхнув і пішов

Назад вниз з пагорба

Бог мені не відповідає і

Він ніколи не буде