La Colombe - Judy Collins

Why all these bugles crying for squads of young men drilled

To kill and to be killed and waiting by this train?

Why the orders loud and hoarse, why the engine’s groaning cough

As it strains to drag us off into the holocaust?

Why crowds who sing and cry, and shout and fling us flowers

And trade their right for ours to murder and to die?

The dove has torn her wings so no more songs of love

We are not here to sing, we’re here to kill the dove

Why has this moment come when childhood has to die

When hope shrinks to a sigh and speech into a drum?

Why are they pale and still, young boys trained overnight

Conscripts forced to fight and dressed in gray to kill?

These rain clouds massing tight, this train load battle bound

This moving burial ground sent thundering toward the night

Why statues towering brave above the last defeat

Old word and lies repeat across the new made grave?

Why the same still birth that victory always brought

These hoards of glory bought by men with mouths of earth?

Dead ash without a spark where cities glittered bright

For guns probe every light and crush it in the dark

And why your face undone with jagged lines of tears

That gave in those first years all peace I ever won?

Your body in the gloom, the platform fading back

Your shadow on the track, a flower on a tomb

And why these days ahead when I must let you cry

And live prepared to die as if our love were dead?

Навіщо муштровані всі ці горни, що плачуть за загонами юнаків

Вбити і бути вбитим і чекати в цьому поїзді?

Чому накази гучні й хрипкі, чому двигун стогне кашель

Як це намагається втягнути нас в Голокост?

Чому натовпи співають і плачуть, кричать і кидають нам квіти

І обміняти своє право на наше на вбивство і смерть?

Голуб розірвав крила, тож більше немає пісень кохання

Ми тут не для того, щоб співати, ми тут, щоб убити голуба

Чому настав цей момент, коли дитинство має померти

Коли надія стискається до зітхання і мови в барабан?

Чому вони бліді й нерухомі, молоді хлопці тренуються за ніч

Військовослужбовців примушують воювати і одягати в сіре, щоб вбивати?

Ці дощові хмари щільно скупчуються, цей потяг прив’язаний до бою

Цей рухомий могильник грімів до ночі

Чому статуї підносяться хоробро над останньою поразкою

Старе слово і брехня повторюються через новостворену могилу?

Чому те саме мертвонародження, яке завжди приносила перемога

Ці скарби слави, куплені людьми з земними ротами?

Мертвий попіл без іскри, де яскраво сяяли міста

Для зброї досліджуйте кожне світло та розімніть його в темряві

І чому на твоєму обличчі з’явилися нерівні рядки сліз

Це дало в ті перші роки весь мир, який я коли-небудь завойовував?

Твоє тіло в темряві, платформа згасає

Твоя тінь на доріжці, квітка на гробниці

І чому ці дні попереду, коли я мушу дозволити тобі плакати

І жити, готовий померти, наче наше кохання померло?