Wolves - Josh Ritter

I still remember that time when we were dancing

We were dancing to a song that I’d heard

Your face was simple and your hands were naked

I was singing without knowing the words

But I started listening to the wolves in the timber

Wolves in the timber at night

I heard their songs when I looked in the mirror

In the howls and the moons round my eyes

So long, so high

So long, so high

So long, so high

So long

Then winter came and there was little left between us

Skin and bones of love won’t make a meal

I felt my eyes lifting over your shoulder

There were wolves at the edge of the field

So high

And one day I just woke up

And the wolves were all there

Wolves in the piano

Wolves underneath the stairs

Wolves inside the hinges

Circling round my door

At night inside the bedsprings

Clicking cross the floor

I still don’t know how they found me

I’ll never know quite how

I still can’t believe they heard me

I was howling out that loud

At times in the frozen nights I go roaming

In the bed she used to share with me

I wake in the fields with the cold and the lonesome

The moon’s the only face that I see

Я досі пам’ятаю той час, коли ми танцювали

Ми танцювали під пісню, яку я чув

Твоє обличчя було простим, а руки — голі

Я спів, не знаючи слів

Але я почав слухати вовків у лісі

Вовки в лісі вночі

Я чув їхні пісні, подивившись у дзеркало

У виттях і місяцях навколо моїх очей

Так довго, так високо

Так довго, так високо

Так довго, так високо

Так довго

Потім прийшла зима і мало що лишилося між нами

Шкіра й кістки кохання не стануть їжею

Я відчула, як мої очі піднялися на твоє плече

На краю поля були вовки

Так високо

І одного дня я просто прокинувся

І всі вовки були

Вовки на фортепіано

Вовки під сходами

Вовки всередині петель

Кругом навколо моїх дверей

Вночі всередині ліжок

Клацання по підлозі

Я досі не знаю, як вони мене знайшли

Я ніколи не дізнаюся, як саме

Я досі не можу повірити, що вони мене почули

Я так голосно вила

Часом у морозні ночі я блукаю

У ліжку, яким вона ділилася зі мною

Я прокидаюся в полях із холодом і самотністю

Місяць — єдине обличчя, яке я бачу