Myrna Loy - Josh Ritter

Let me stay with you a while and tell old, old stories

Of your oft electric laughter and your charms

How you came out of Montana with a wolf pup at your heels

And a snow white rabbit huddled in your arms

In the darkness, in the darkness

In the darkness

Remember, hey, those Gold Rush days are the gold dust in the mud

From Main St. leading all the way to Alder

With sunset turned the color of a lover’s throated blush

And with moonrise, blazed some new and silver river

In the darkness, in the darkness

In the darkness

The minister was bloodless and the preachers were on fire

And mahātmās sang their love songs in nasturtiums

But if he, or they, or any of their masters called my name

I was in your holy temple and never heard them

In the darkness, in the darkness

In the darkness

Remember, hey, those Gold Rush days, some last chance ghost saloon

And you, and I, and all the miners watching

As shadows danced across a screen as quiet as the moon

Without sound if you’re resignifying all things

The whole town was alive that night as we floated down the street

Through fist fights, cowboy police, parlor women

And the light from the projector seemed to grow within your soul

Like an old bull-throated songbird in its prison

In the darkness, in the darkness

In the darkness

They’re tearing down the movies now, not a stone upon a stone

All dust is dust no matter how celestial

But I, who tasted hornet juice and honey on the rose

Would you survive for all their cold memorials?

Still every now and then sometimes when the night sky gets so bright

And no Bethlehem of stars could match its burning

I go out into the fields until I can feel you by my side

And my memory is a book of gold thrown open

And you rode a white horse, the queen of the harvest kissed your cheek

The boys all took one look and found that they could no longer speak

In the darkness, in the darkness

In the darkness

Дозвольте мені залишитися з вами на деякий час і розповісти старі, старі історії

Про твій частий електричний сміх і твої чари

Як ви вийшли з Монтани з вовчиком за вами

І білосніжний кролик тулився у вас на руках

У темряві, у темряві

У темряві

Пам’ятайте, ці дні золотої лихоманки – це золотий пил у багнюці

Від Main St., що веде аж до Вільхи

Із заходом сонця набув кольору рум’янця коханого

І зі сходом місяця спалахнула якась нова і срібна річка

У темряві, у темряві

У темряві

Служитель був знекровлений, а проповідники горіли

І махатми співали свої любовні пісні в настурціях

Але якщо він, вони, чи будь-хто з їх господарів назвав моє ім’я

Я був у твоєму святому храмі й ніколи їх не чув

У темряві, у темряві

У темряві

Згадайте, привіт, ті дні золотої лихоманки, якийсь салон привид останнього шансу

І ти, і я, і всі шахтарі спостерігаємо

Коли тіні танцювали по екрану, тихому, як місяць

Без звуку, якщо ви переосмислюєте все

Тієї ночі все місто було живим, коли ми пливли по вулиці

Через кулачні бійки, ковбойську поліцію, салонні жінки

І світло від проектора, здавалося, розростається у вашій душі

Як старий співочий птах у в’язниці

У темряві, у темряві

У темряві

Вони зараз зносять фільми, а не камінь на камінь

Увесь пил є пилом, незалежно від того, наскільки небесний

Але я, який скуштував шершневий сік і мед на троянді

Ви б вижили для всіх їхніх холодних меморіалів?

Час від часу іноді, коли нічне небо стає таким яскравим

І жоден «Віфлеєм зірок» не зрівняється з його горінням

Я виходжу на поля, поки не відчую тебе біля себе

І моя пам’ять — це розкрита книга із золота

А ти їхав на білому коні, королева врожаю поцілувала твою щоку

Усі хлопці подивилися й виявили, що більше не можуть говорити

У темряві, у темряві

У темряві