Ma Tonkinoise (La Petite Tokinoise) - Josephine Baker

Pour que j’finisse mon service

Au Tonkin je suis parti

Ah!

quel beau pays, mesdames

C’est l’paradis des p’tites femmes

Elles sont belles et fidèles

Et je suis dev’nu l’chéri

D’une petite femme du pays

Qui s’appelle Mélaoli.

Refrain

Je suis gobé d’une petite

C’est une Anna (bis) une Annamite

Elle est vive, elle est charmante

C’est comme un z’oiseau qui chante

Je l’appelle ma p’tite bourgeoise

Ma Tonki-ki, ma Tonki-ki, ma Tonkinoise

D’autres me font les doux yeux

Mais c’est elle que j’aime le mieux.

L’soir on cause d’un tas d’choses

Avant de se mettre au pieu

J’apprends la géographie

D’la Chine et d’la Mandchourie

Les frontières, les rivières

Le fleuve Jaune et le fleuve Bleu

Y’a même l’Amour, c’est curieux,

Qu’arrose l’Empire du Milieu.

Refrain

C’est moi qui suis sa petite

Son Anna-na, son Anna-na, son Annamite

Je suis vive, je suis charmante

Comme un p’tit z’oiseau qui chante

Il m’appelle sa p’tite bourgeoise

Sa Tonki-ki, sa Tonki-ki, sa Tonkinoise

D’autres lui font les doux yeux

Mais c’est moi qu’il aime le mieux.

Très gentille c’est la fille

D’un mandarin très fameux

C’est pour ça qu’sur sa poitrine

Elle a deux p’tites mandarines

Peu gourmande, elle ne d’mande

Quand nous mangeons tous les deux

Qu’une babane c’est peu coûteux

Moi j’y en donne autant qu’elle veut.

Mais tout passe et tout casse

En France je dus rentrer

J’avais l’coeur plein de tristesse

De quitter ma chère maîtresse

L'âme en peine, ma p’tite reine

Était v’nue m’accompagner

Mais avant d’nous séparer

Je lui dis dans un baiser:

Dernier refrain:

Ne pleure pas si je te quitte

Petite Anna (bis) p’tite Annamite

Tu m’as donné ta jeunesse

Ton amour et tes caresses

Tu étais ma p’tite bourgeoise

Ma Tonki-ki, ma Tonki-ki, ma Tonkinoise

Dans mon coeur j’gard’rai toujours

Le souv’nir de nos amours.

Щоб я закінчив службу

До Тонкіна я пішов

Ах!

яка прекрасна країна, жінки

Це рай для маленьких жінок

Вони красиві і вірні

І я став коханим

Маленької сільської жінки

Кого звуть Мелаолі.

Приспів

Я трохи проковтнув

Це Анна (біс) Аннаміт

Вона жвава, чарівна

Це як птах, що співає

Я називаю її своєю маленькою буржуазкою

Мій Тонкі-кі, мій Тонкі-кі, мій Тонкінуаз

Інші дивляться на мене

Але її я люблю найбільше.

Увечері ми багато про що говоримо

Перед сном

Я вивчаю географію

З Китаю та Маньчжурії

Кордони, річки

Хуанхе і Блакитне

Є навіть Любов, це цікаво,

Нехай води Середнього царства.

Приспів

Я його дитина

Його Анна-на, його Анна-на, його Аннаміт

Я жвавий, я чарівний

Як пташка співає

Він називає мене своїм міщанином

Її Тонкі-кі, її Тонкі-кі, її Тонкінуаз

Інші надають йому м'які очі

Але це мене він любить найбільше.

Дуже приємно, що дівчина

Від дуже відомого мандарина

Тому на грудях

У неї є два маленьких мандарини

Маленька жадібна, вона не просить

Коли ми обидва їмо

Що банан недорогий

Я даю стільки, скільки вона хоче.

Але все приходить і йде

До Франції довелося повернутися

У мене було серце, повне смутку

Залишити любу господиню

Душа в болі, моя маленька королево

Прийшов супроводжувати мене

Але перш ніж розлучитися

Я кажу йому в поцілунку:

Останній приспів:

Не плач, якщо я покину тебе

Маленька Анна (біс) маленька Аннаміт

Ти подарував мені свою молодість

Ваша любов і ваші ласки

Ти був моїм міщанином

Мій Тонкі-кі, мій Тонкі-кі, мій Тонкінуаз

В серці завжди збережу

Пам'ять про наші кохання.