Un Poco de Humo Nomás - José Larralde

Letra de Un Poco de Humo Nomás

Tengo que dejarte amigo

Después de tantas distancias que hemos recorrido

Yo con mi alma y vos con tu alma

No puedo creer que este asunto un día nos llegara

Cuarenta y pico de octubres pasaron como si nada

Te conocí cuando a penas si me lavaba la cara

Diez años…doce a lo sumo.

Poca razón, muchas ganas

Recuerdo iba de a caballo un tordillo, clinas largas

Que Don Segundo Larralde le había comprado a una vasca

Después pasó algún tiempo, se cargó a la china en ancas

Y tuvieron un muchacho, varón, de pocas palabras

Primo y hermano a la vez de quien te dice esta carta

Te llevaba en el bolsillo de una blusa ratonada

Hecha de bolsa de harina 5 ceros bien lavada

Que me costureó la vieja a mano y bien reforzada

Te saqué como quién saca un pájaro de una jaula

Despacito y con cuidado… y el corazón galopiaba

Yo sabía que estaba mal y que estaba haciendo trampa

Pero quería sentirte… y el corazón galopiaba

Recuerdo en aquella siesta que debajo de una rama

Sin bajarme del caballo te eché la primer pitada

No se si llegue a las dos.

Habría sido fuerte el Tata

Se mandaba cuatro atados y ni tosía ni nada

Brasil, la hija del toro José León, se llamaba

Aquel hermanito tuyo que me quemó las entrañas

Después me quedé algún tiempo, solamente con las ganas

Porque plata no tenía y calodiar me asustaba

A veces lo veía al viejo «grapa fuerte y bocanada»

Pasó su vida pitando y se fue de una pitada

«Pobre vasco» dijo alguno, mientras la vieja rezaba

Cosas que tiene la vida… total si ni casi nada

!un poco de humo nomás!, me dije… mientras pitaba

No puedo creer que este asunto un día nos llegara

Tener que dejarte hermano, después de tantas distancias

Me conchavé de aguatero y fue mi primer jornal

Si bien la pasaba mal por aguantar ser mandado

Compré mi primer atado de la marca «Cardenal»

Más chucaro que un bagual fui juntando años tras años

Y aunque nunca hice el estaño porque no fui tomador

Me acontecí fumador de rubio, negro o castaño

En noches donde el tamaño de la soledad es brava

Cuando ya todo se acaba y uno se cree que ha terminado

Siempre estuviste a mi lado igual que el mate y la pava

Y cuando me iba al boliche y no alcanzaba la plata

En vez de alzar alpargatas, yerba o algún otro lujo

Me sometí al embrujo de un tabaco negro en lata

Con papel de arroz «El Sol», solía armar el caporal

Tirante como un pegual solía quedarme el gargüero

Era fuertón y fulero y de alquitrán… sin igual

Ninguno tomará a mal si le hablo a aquel cigarrillo tan pobretón y sencillo

Compañero en todo trance, aunque sienta que me avanza la espalda con su cuchillo

A veces siento que un grillo suele salirle al respiro

Prendo y al rato lo tiro o su cerrazón me acogota

Y hay un algo que rebota en el fondo de un suspiro

Pero con él, cuando aspiro el ñudo de una pena

Siento que se hace más buena, siento que me duele menos

Me dice que es un veneno, je!

yo se bien lo que envenena

Pero a pesar de quererte, tan hondo como te quiero

Hay rumores que el pampero trae malas nuevas por viejas

Dice el doctor que las rejas tienen menos prisioneros

Se amontonan aguaceros en los charcos de la vida

Se amontonan las heridas adentro del corazón

Pero dice la razón que hay humo de horas perdidas

Como ves, no me resigno tan fácil a abandonarte

Yo que anduve en cualquier parte, ganando y perdiendo todo

Como ves, no encuentro el modo de abrirme sin traicionarte

Se que no podré olvidarte y se que habrá mucha gente

Que dirá que no es prudente, que rayo en la apología

Je!, si fuera dios, podría decenciar al indecente

Pero soy hombre y pariente del resto de la jauría

Tengo que dejarte, amigo, después de tantas distancias

Cuarenta y pico de octubres pasaron como si nada

Текст пісні A Little Smoke Nomás

Я повинен залишити тебе, друже

Через стільки відстаней ми прийшли

Я своєю душею, а ти своєю душею

Я не можу повірити, що ця справа одного дня прийшла до нас

Сорок з гаком жовтня промайнули як нічого

Я зустрів тебе, коли ледве вмив обличчя

Десять років… максимум дванадцять.

Мало причин, багато бажання

Я пам’ятаю, яблуко їхав верхи, довгі клини

Те, що дон Сегундо Ларральде купив у баска

Через деякий час китайця погрузили на корточки

І був у них хлопець, хлопець, малослівний

Двоюрідний брат і брат одночасно того, хто передає вам цей лист

Я ніс тебе в кишені пацюкової блузки

Виготовлений з добре вимитого мішка борошна з 5 нулями

Щоб старий мені вручну пошив і добре підкріпив

Я витягнув тебе, як пташку з клітки

Повільно й обережно... і серце заскакало

Я знав, що це неправильно і що я обманював

Але я хотів відчути тебе… і моє серце забилося галопом

Пам’ятаю в тій дрімоті, що під гілкою

Не злізаючи з коня, я дав тобі першу затяжку

Не знаю, чи прийде до двох.

Тата була б сильною

Прислали чотири пачки, а він не кашляв і нічого

Звали Бразилію, дочку бика Хосе Леона

Той твій молодший брат, який спалив мені нутрощі

Потім я залишився на деякий час, просто хотів

Бо грошей не було, а калодіар мене лякав

Іноді я бачив старий "міцний штапель і затяжка"

Він провів життя на свист і пішов в один свист

«Бідний баск», — сказав хтось, поки стара молилася

Речі, які є в житті... повністю, якщо не майже нічого

Тільки трохи диму!, сказав я собі… під час звукового сигналу

Я не можу повірити, що ця справа одного дня прийшла до нас

Довелося залишити тебе, брата, після такої тривалої відстані

Я став водовозом і це був мій перший день

Хоча йому було важко миритися з тим, що йому керують

Купила свій перший пачку марки «Карденал».

Більше чукаро, ніж баґуал, я збирав рік за роком

І хоча я ніколи не займався жерстою, бо не був пивцем

Я випадково була блондинкою, чорнявою або коричневою курилькою

У ночі, де розмір самотності сміливий

Коли все закінчилося і ти думаєш, що все скінчено

Ти завжди був поруч зі мною, як друг і чайник

А коли я пішов у боулінг і грошей не дійшов

Замість того, щоб носити еспадрильї, yerba mate чи якусь іншу розкіш

Я підкорився чарам чорного тютюну в банку

За допомогою рисового паперу «El Sol» він збирав капорал

Тугий, як пегваль, я залишався гаргуеро

Він був міцний і фулеро і зроблений із дьогтю... без рівних

Ніхто не сприйме погано, якщо я поговорю з цією бідною та простою сигаретою

Компаньеро в трансі, хоча я відчуваю, що він просуває мою спину своїм ножем

Іноді я відчуваю, що цвіркун зазвичай виходить із дихання

Я вмикаю його і через деякий час викидаю, інакше його закриття змушує мене здригатися

І є щось, що підскакує на дні зітхання

Але з ним, коли я вдихну вузол скорботи

Відчуваю, що стає краще, відчуваю, що менше болить

Він мені каже, що це отрута, хе!

Я добре знаю, які отрути

Але незважаючи на те, що я люблю тебе, так глибоко, як я люблю тебе

Ходять чутки, що памперо приносить погані новини для старих

Лікар каже, що в ґратах менше в’язнів

У калюжах життя накопичуються зливи

Усередині серця накопичуються рани

Але причина говорить, що є дим від втрачених годин

Як бачите, я не так легко змирюся з тим, щоб покинути вас

Я, який був де завгодно, все вигравав і програвав

Як бачите, я не можу знайти способу відкритися, не зрадивши вас

Я знаю, що не зможу забути тебе і знаю, що буде багато людей

Хто скаже, що не розсудливо, який промінь у вибаченнях

Хех, якби я був богом, то міг би пристойно пристойно ставитися до непристойних

Але я чоловік і родич решти зграї

Я мушу залишити тебе, друже, через стільки відстаней

Сорок з гаком жовтня промайнули як нічого