Ten Thousand - John Mark McMillan

Ten thousand glimmering like coals in our chest

Ball bearings drawn to the magnetic breath

Of ten thousand weeping with wings on their tears

Amidst ten thousand voices for ten thousand years

For ten thousand graves yawning, unlocked and unlatched

Now ten thousand holes with rocks on their backs

Ten thousand tombs gaping wide singing the praises

Of ten thousand bodies unlaced and unlaid

As the ten thousand highways unfold their doors

For the ten thousand standing on Nineveh’s shores

Where the blood of a husband silences wars

For the girl who rises to meet him

And she sings

«World, I’ve overcome you

World, I’ve overcome you

World, I’ve overcome by my song and the blood of a Son»

Ten thousand rivers run red like my veins

Where the bones of men hum like a rattling cage

For sinew to cling to, for wind to remain

In ten thousand lungs for ten thousand days

Breathing like a choir of holes in the ground

Where the cynical have lain, where the cynical go down

Save the gravity of time lets go of her drowned

Like ten thousand sparrows unlocked and unwound

As the ten thousand highways unfold their doors

For the ten thousand standing on Nineveh’s shores

Where the blood of a husband silences wars

For the girl who rises to meet him

And she sings

«World, I’ve overcome you

World, I’ve overcome you

World, I’ve overcome by my song and the blood of a Son»

She sings

«World, I’ve overcome you

World, I’ve overcome you

World, I’ve overcome by my song and the blood of a Son»

Десять тисяч мерехтять, як вугілля, у наших грудях

Шарикопідшипники, притягнуті до магнітного дихання

Десять тисяч плачуть із крилами на сльозах

Серед десяти тисяч голосів протягом десяти тисяч років

За десять тисяч могил позіхають, незамкнені й незамкнені

Тепер десять тисяч ям із камінням на спині

Десять тисяч гробниць зяяли, співаючи хвалу

З десяти тисяч тіл, розшнурованих і непокладених

Коли десять тисяч доріг відкривають свої двері

За десять тисяч, що стоять на берегах Ніневії

Де кров чоловіка замовчує війни

Для дівчини, яка встає назустріч йому

І вона співає

«Світ, я тебе переміг

Світ, я тебе переміг

Світ, я переміг своєю піснею та кров`ю Сина»

Десять тисяч річок червоніють, як мої вени

Де гудуть людські кістки, як клітка, що брязкає

Щоб сухожилля чіплялися, щоб вітер залишався

У десяти тисячах легенів протягом десяти тисяч днів

Дихання, як хор дір у землі

Де циніки лежали, де циніки падають вниз

Збережіть серйозність часу, щоб відпустити її потонула

Як десять тисяч горобців відімкнутих і розмотаних

Коли десять тисяч доріг відкривають свої двері

За десять тисяч, що стоять на берегах Ніневії

Де кров чоловіка замовчує війни

Для дівчини, яка встає назустріч йому

І вона співає

«Світ, я тебе переміг

Світ, я тебе переміг

Світ, я переміг своєю піснею та кров`ю Сина»

Вона співає

«Світ, я тебе переміг

Світ, я тебе переміг

Світ, я переміг своєю піснею та кров`ю Сина»