Not In My Name - Joelistics

Lately I’ve been losing all my faith in humanity

And to think I am a part of it’s embarrassing

I read the paper and I keep up with the news

I can’t recognise what we do as even human

It’s out of wack, out of balance, out of control

The lies told and the attitude that unfold

This fucking country has a rotten bitter hard soul

These are laws of the land that the Crown stole

I hear them talk, talk, talking on the radio

They spit fever pitch panic on what they oppose

I read the columns, the letters and opinion pieces

At every pub everybody’s got prepared speeches

Misunderstanding all the pain in the politics

They only want a scapegoat and kept promises

And all the anger and the fear and resentment grows

The brutality of lucky country village folk

It’s not enough to turn back a bunch of leaky boats

It’s not enough to kill their dreams then we kill their hope

It’s not enough to deprive them of their human rights

It’s not enough, until somebody lose their life

Dark shadows gather history will judge us hard

One day you’ll ask yourself «did I do enough?»

And how much cruelty did we allow to be dealt

To a group of desperate people asking for some help

How does it sit with you?

How do you sleep at night?

Does it worry you at all occupy your mind?

I hang my head, heavy heart, I am so ashamed

It’s in my backyard, but not in my name

The journalists gather, the cameras click clack

And at the podium the speaker’s putting on his act

He talks in double speak, Orwellian reports

Empty words but his body language says it all

His hands are outstretched, now his arms are crossed

His white face sweats bullets and he nods a lot

Official press release, massive fact omissions

The purpose so clear — dehumanise the victims

Appoint an expert, launch enquiries

Pass the buck, obfuscation by any means

He answers all the questions with the party line

Repeats the focus group emotion heavy catch cries

He knows his audience, and how to handle them

Talk tough, keep it simple, act the larrikin

Make them think that your one of them just like a mate

Repeat the sentiment — «ain't this fucking country great»

Now he’s hit his stride, he’s got them hypnotised

Convince them there’s a threat to their very way of life

And now the lights fade and he walks away

He played it perfectly to keep the power one more day

[How does it sit with you?

How do you sleep at night?

Does it worry you at all are you dead inside?

I hang my head, heavy heart, I am so ashamed

It’s in my backyard, but not in my name]

The sun beats down hot upon a prison camp

A family huddles in a tent with no ceiling fan

The days roll in to each other in the worst way

A young boy celebrates his 9th birthday

At night he hears people weeping it’s a common sound

He’s used to to seeing things he saw his sister drown

He wonders if it’s real, he wonders who to trust

His mum and dad are like ghosts they don’t talk too much

He kicks a soccer ball in an empty field

One of the guards kicks it back and compliments his skill

The boy tells the guard «I turned nine today»

The guard smiles, stops, then he looks away

He says «Little man one day I hope you understand

When you’re older and your dignity is still intact

And you look back at this vicious treatment

Not all were complicit, not all were indecent»

[How does it sit with you?

How do you sleep at night?

Does it worry you at do you sympathise?

I hang my head, heavy heart, I am so ashamed

It’s in my backyard, but not in my name

Not in my name

Not in my name

Not in my name!]

Останнім часом я втратив всю свою віру в людство

І думати, що я частина це соромно

Я читаю газету та відповідаю новинам

Я не можу впізнати, що ми робимо навіть як люди

Він вийшов із ладу, з рівноваги, з-під контролю

Сказана брехня і ставлення, яке розкривається

Ця проклята країна має гнилу гірку тверду душу

Це закони землі, яку вкрала Корона

Я чую, як вони говорять, говорять, говорять по радіо

Вони плюють гарячою панікою на те, проти чого вони виступають

Я читаю колонки, листи та думки

У кожному пабі всі мають підготовлені промови

Нерозуміння всього болю в політиці

Вони хочуть лише козла відпущення та дотриматися обіцянок

І весь гнів, і страх, і образа наростають

Жорстокість щасливих сільських жителів

Недостатньо повернути назад купу дірявих човнів

Недостатньо вбити їхні мрії, тоді ми вбиваємо їхні надії

Недостатньо позбавити їх прав людини

Цього замало, поки хтось не втратить життя

Темні тіні збирають історія буде важко судити нас

Одного дня ви запитаєте себе «чи достатньо я робив?»

І скільки жорстокості ми дозволили на знести

Для групи зневірених людей, які просять про допомогу

Як воно з вами?

Як ви спите вночі?

Вас це хвилює взагалі?

Опускаю голову, тяжке серце, мені так соромно

Це на мому подвір’ї, але не на моє ім’я

Журналісти збираються, камери клацають

А на трибуні виступає промовець

Він розмовляє двома словами, повідомляє Оруелл

Порожні слова, але мова його тіла говорить все

Його руки витягнуті, тепер руки схрещені

Його біле обличчя спітніє від куль, і він часто киває

Офіційний прес-реліз, масові упущення фактів

Мета настільки ясна — дегуманізувати жертв

Призначте експерта, запустіть запити

Здавайтеся, обфускація будь-яким способом

Він відповідає на всі запитання партійною лінією

Повторює емоції фокус-групи важкі крики

Він знає свою аудиторію та як з нею поводитися

Говоріть жорстко, будьте простими, дійте як ларрікін

Зробіть так, щоб вони думали, що ви один із них як партнер

Повторіть сентимент — «Хіба ця клята країна не чудова»

Тепер він досягнув успіху, він загіпнотизував їх

Переконайте їх, що є загроза для самого їхнього способу життя

А тепер світло згасає, і він відходить

Він зіграв ідеально, щоб зберегти владу ще один день

[Як вам це подобається?

Як ви спите вночі?

Вас взагалі хвилює, що ви мертві всередині?

Опускаю голову, тяжке серце, мені так соромно

Це на мому подвір’ї, але не на моє ім’я]

Сонце палає в табір для в’язнів

Сім’я тулиться в наметі без вентилятора на стелі

Дні перебігають один до одного найгіршим чином

Хлопчик святкує свій 9-й день народження

Вночі він чує, як люди плачуть, це звичайний звук

Він звик бачити речі, які бачив, як тонула його сестра

Йому цікаво, чи це справжнє, він цікавиться, кому довіряти

Його мама і тато схожі на привиди, вони мало розмовляють

Він б’є футбольний м’яч у порожнє поле

Один із охоронців відкидає його назад і хвалить його майстерність

Хлопчик каже охоронцю: «Мені сьогодні виповнилося дев’ять»

Охоронець посміхається, зупиняється, потім відводить погляд

Він каже: «Маленька людина, одного дня, я сподіваюся, ти зрозумієш

Коли ви станете старшими, а ваша гідність залишиться неушкодженою

І ви озирніться на це порочне поводження

Не всі були співучасниками, не всі були непристойними»

[Як вам це подобається?

Як ви спите вночі?

Вас хвилює, чи співчуваєте ви?

Опускаю голову, тяжке серце, мені так соромно

Це на мому подвір’ї, але не на моє ім’я

Не на моє ім’я

Не на моє ім’я

Не на моє ім’я!]