How Many People - Joelistics

Alice is embarrassed by the thoughts in her head

And she thinks too much, she starts to get scared

Doctors told her, she was bipolar

Put her on prescription pills like that would solve it

It didn’t quell the low self-esteem

And the guys that she falls for treat her so mean

They tear off strips until there ain’t nothing left

But she can give back just as good as she gets

And she gets so worked up then down in the dumps

Can’t hold a steady job, unemployed for months

The drugs aren’t something that she does for fun

They’re just a way to stay comfortably numb

She says the world will cut you deep

It creeps and it eats up all the dreams you keep

But when the music begin and she starts to move

She is the bright light shining inside the room

She cries tears and they stream down her face

All beyond her years and she never feels safe

Well talking helps and she melts and dissolves

Can’t help thinking that the world is cold

In dreams she sees him, wakes up screaming

She can smell the beer on his breath and hear his breathing

They used to share the same name

Now she’ll never trust men again, simple and plain

Therapy helps but she still blames herself

The guilt and the shame of the regular hell

If she could she would send him straight to the grave

But she knows someday all debts get paid

I know her story, I am in awe of her strength

You just see a junkie who’s life is a mess

In a society so quick to judge

So quick to get drunk, not so quick to reflect

It’s easier to demonise an addict as a threat

A failure, a monster, a joke, a lost cause

It ain’t about the high, it’s the mental health

Alice didn’t need prison, she just needed some help

How many people do you know completely sober?

How many people do you know who self-medicate?

How many people do you know who on occasion take a little something something

just to take the pain away?

How many people do you know who have a problem?

How many people do you know with excuses?

How many people do you know who are wrestling with demons, and memories and

invisible bruises?

Cameron had a habit of having a fucking habit

Couldn’t figure out how to kick it into submission

It was killing him slowly, it was losing him friends

But something about the high always got him in the end

Nobody said it would be easy

He knew it, he wasn’t looking for pity

He knew the city was up to no good

Getting dizzy, he lay in the rhythm

And run a mock everyday with a singular vision

He was born in the belly of the beast

Where the beast feasts on the belly of the deceased

He would sleep underneath bright neon street signs

Quick on the rewind, flip it on the b side

He’d spent enough nights sleeping in the park

To know a dollar wasn’t too much to ask for

And he would kick with the homeless, the hopeless, the hounded

Somehow he would fit in with the outlaws

And in the cracks and the fissures

The city was a vicious little animal without inhibitions

He would look but he couldn’t tell the difference

Between the saints and the sinners, the heroes and the villains

A brother in prison, a sister in the system

He never knew his dad and his mum was indifferent

Listen, we all make the best of the life we get

But some get a lot less to begin with

Yeah

How many people do you know completely sober?

How many people do you know who self-medicate?

How many people do you know who on occasion take a little something something

just to take the pain away?

How many people do you know who have a problem?

How many people do you know with excuses?

How many people do you know who are wrestling with demons, memories and

invisible bruises?

I ain’t trying to judge nobody’s ache

I ain’t trying to judge nobody’s ache

I ain’t trying to judge nobody’s ache

I ain’t trying to judge nobody’s ache

I ain’t trying to judge nobody’s ache

I ain’t trying to judge nobody’s ache

I ain’t trying to judge nobody’s ache

I ain’t trying to judge nobody’s ache

I ain’t trying to judge nobody’s ache

I ain’t trying to judge nobody’s ache

I ain’t trying to judge nobody’s ache

I ain’t trying to judge nobody’s ache

I ain’t trying to judge nobody’s ache

I ain’t trying to judge nobody’s ache

Аліса збентежена думками в її голові

І вона занадто багато думає, вона починає лякатися

Лікарі сказали їй, що вона біполярна

Дайте їй таблетки, що відпускаються за рецептом, це вирішить проблему

Це не придушило низьку самооцінку

А хлопці, на яких вона влюбляється, ставляться до неї так злі

Зривають смужки, поки нічого не залишиться

Але вона може віддати так само добре, як і отримує

І вона так працює і потім опускається на смітники

Не може мати постійну роботу, місяцями безробітний

Наркотики — це не те, чим вона займається

Вони просто спосіб затишити

Вона каже, що світ поріже тебе глибоко

Воно повзе й з’їдає всі мрії, які ви зберігаєте

Але коли починається музика, і вона починає рухатися

Вона — яскраве світло, що сяє в кімнаті

Вона плаче сльозами, і вони течуть по її обличчю

Все більше за її роки, і вона ніколи не почувається в безпеці

Добре розмова допомагає, і вона тане і розчиняється

Не можу не думати, що світ холодний

У снах вона бачить його, прокидається з криком

Вона відчуває запах пива в його диханні й чує його дихання

Раніше вони носили одне ім’я

Тепер вона більше ніколи не довірятиме чоловікам, просто і зрозуміло

Терапія допомагає, але вона все ще звинувачує себе

Провина і сором звичайного пекла

Якби вона могла, вона б відправила його прямо в могилу

Але вона знає, що колись усі борги будуть сплачені

Я знаю її історію, я в захваті її сили

Ви просто бачите наркоману, чиє життя — безлад

У суспільстві, як так швидко судити

Так швидко напитися, а не так швидко роздумувати

Легше демонізувати залежного як загрозу

Невдача, монстр, жарт, програш

Справа не про кайф, а в психічному здоров’ї

Алісі не потрібна була в’язниця, їй потрібна була лише допомога

Скільки людей ви знаєте абсолютно тверезих?

Скільки ви знаєте людей, які займаються самолікуванням?

Скільки ви знаєте людей, які з нагоди приймають щось маленьке

просто щоб зняти біль?

Скільки ви знаєте людей, у яких є проблеми?

Скільки ви знаєте людей із виправданнями?

Скільки ви знаєте людей, які борються з демонами, спогадами і

невидимі синці?

У Кемерона була звичка мати прокляту звичку

Не міг зрозуміти, як вигнати його на подання

Це вбивало його повільно, втрачало друзів

Але врешті-решт його завжди захоплювало щось високе

Ніхто не казав, що це буде легко

Він знав це, він не шукав жалю

Він знав, що місто не не добро

У нього запаморочилося, він лежав у ритмі

І щодня проводьте мокет із особливим баченням

Він народжений у чреві звіра

Де звір бенкетує на череві померлого

Він спав під яскравими неоновими вивісками

Швидко перемотайте назад, переверніть його на бік b

Він провів достатньо ночей, спав у парку

Знати долар — це не так вже й багато, щоб просити

І він би брикався з бездомними, безнадійними, переслідуваними

Якось він вписувався б з розбійниками

І в тріщинах і тріщинах

Місто було злісною твариною без перешкод

Він подивився б, але не міг відрізнити

Між святими і грішниками, героями і лиходіями

Брат у тюрмі, сестра в системі

Він ніколи не знав свого тата, а його мама була байдужа

Слухайте, ми всі робимо найкраще  із життя, яке маємо

Але деякі отримують набагато менше для початку

Ага

Скільки людей ви знаєте абсолютно тверезих?

Скільки ви знаєте людей, які займаються самолікуванням?

Скільки ви знаєте людей, які з нагоди приймають щось маленьке

просто щоб зняти біль?

Скільки ви знаєте людей, у яких є проблеми?

Скільки ви знаєте людей із виправданнями?

Скільки ви знаєте людей, які борються з демонами, спогадами та

невидимі синці?

Я не намагаюся судити нічий біль

Я не намагаюся судити нічий біль

Я не намагаюся судити нічий біль

Я не намагаюся судити нічий біль

Я не намагаюся судити нічий біль

Я не намагаюся судити нічий біль

Я не намагаюся судити нічий біль

Я не намагаюся судити нічий біль

Я не намагаюся судити нічий біль

Я не намагаюся судити нічий біль

Я не намагаюся судити нічий біль

Я не намагаюся судити нічий біль

Я не намагаюся судити нічий біль

Я не намагаюся судити нічий біль