Nostromo - Joelistics, Joelistics feat. Wil Wagner, Wil Wagner

You taught me that anger could be useful

You taught me that pain was never my fault

The streets are empty as shit

And we just ride them like ghosts

In the place where we live

We’ve got no where to go

Pushbikes on the road

We take flight with the crows

The night sky above and tarmac below us

The city lights are majestic off in the distance

Over the roof tops we float

Above the dreams of a suburban night

We snuck out while my parents slept

Take a ride and we

We ride our bikes to the bay

Take a walk of the wharf

Sit on the edge and light a ciggie like a torch

You turn and you talk to me, I’m looking away

I’m listening to every single thing that you say

You say «The future’s bright man, tomorrow is ours

And there will come a day soon where we leave this town»

The clouds they start to gather and we get up and leave

And we’re home before the dawn even touches the trees

I’m saying

It’s more than with your own life you are playing

And I understand you

My friend, I’ve fucked up too

But I’m just saying, I’m just saying

We always said that these suburbs were like cemetery

You always said you’d escape that’s what you said to me

You got away, not in the way that you thought

Now I’m walking down old tracks and I’m looking for yours

And in the middle of similar looking scenes

As I step off from the gutter and gather the things I need

Midnight light makes the night life look lifelike

The antennas and tennis courts, this town is menopause

And yeah I know my way around, and I could play it down

The streets are like the back of my hand

And memories abound but now it’s different

I’m different, the difference is that I visit

I don’t stick around, I don’t even miss it

I get a vision of a version of my highschool days

Most weekends you would spend at my place

Your face is in these streets and it haunts me now

That’s why I struggle when I head homebound

You always had your own rhythm

To keep the comedy coming

You were as close as a brother man

I think of you often

How you talked with a passion

How you rationed you cash

You stood six foot tall above the rats

You had a habit of thinking you were the

Smartest motherfucker in the room

And it was generally true

On the real you were a hero

A friend of the highest order

A companion when the girls that we chased

Were all we thought of

Whoever you are, wherever you’re from

We all get given time then it’s time to move on

One day you’re in the midst of it

The next you are gone

And if you think it’s different to that you’re wrong

Life’s an addiction, we’re all in the nod

And it’s a beautiful dream so dreamer dream on

Breathe in, remember everything from the start

The end is the beginning, the beginning is past

First thing I noticed was just how thin you’d got

Hot the powerful mind that you once held was lost

And in the little corridor out of the corner of my eyes

I saw your eyes close, the tired lines on your face grew

Ви навчили мене, що гнів може бути корисним

Ви навчили мене, що біль ніколи не був моєю виною

Вулиці пусті, як лайно

І ми просто їздимо на них, як на привидах

У місці, де ми живемо

Нам немає куди діти

Велосипеди на дорозі

Ми літаємо разом із воронами

Нічне небо вгорі і асфальт під нами

Вогні міста велично гаснуть вдалині

Ми пливемо над дахами

Над мріями заміської ночі

Ми вилізли, поки мої батьки спали

Покатайтеся, і ми

Ми їздимо на велосипедах до бухти

Прогуляйтеся по пристані

Сядьте на край і запаліть сигарку, як факел

Ти повертаєшся і говориш зі мною, я дивлюся вбік

Я слухаю кожне, що ви говорите

Ви говорите: «Світла людина майбутнього, завтра – наше

І скоро настане день, коли ми покинемо це місто»

Хмари вони починають збиратися, а ми встаємо і йдемо

І ми вдома, поки світанок навіть не торкнеться дерев

я кажу

Це більше, ніж зі своїм власним життям, ви граєте

І я розумію вас

Мій друг, я теж облажався

Але я просто кажу, я просто кажу

Ми завжди говорили, що ці передмістя були як цвинтар

Ти завжди говорив, що втечеш, це те, що ти говорив мені

Ви втекли, не так, як ви думали

Тепер я йду старими стежками і шукаю твої

І в середині схожих сцен

Коли я виходжу з водостоку й збираю речі, які мені потрібні

Опівнічне світло робить нічне життя справжнім

Антени та тенісні корти, це місто менопауза

І так, я знаю свій шлях, і я могла б зменшити це

Вулиці – як п’ять рук

І спогадів багато, але зараз все інакше

Я інший, різниця в тому, що я відвідую

Я не залишаюся, я навіть не сумую

Я отримую бачення версії моїх шкільних днів

Більшість вихідних ви проводили б у мене

Твоє обличчя на ціх вулицях, і воно переслідує мене зараз

Ось чому мені важко, коли я прямую додому

У тебе завжди був свій ритм

Щоб комедія продовжувалася

Ти був близький, як брат

Я часто думаю про тебе

Як ви розмовляли із пристрастю

Як ви розраховували гроші

Ви стояли на шість футів вище щурів

У вас була звичка думати, що ви є тим

Найрозумніший дурень у кімнаті

І це загалом було правдою

Насправді ти був героєм

Друг найвищого рівня

Супутник, коли дівчата, за якими ми ганялися

Це все, про що ми подумали

Хто б ти не був, звідки б ти не був

Нам усім дається час, тож час рухатися далі

Одного дня ви опинитеся в самому розпалі

Наступного тебе немає

І якщо ви думаєте, що це не так, ви помиляєтеся

Життя — це залежність, ми всі в ньому

І це прекрасний сон, тому мріють мріяти

Зробіть вдих, запам’ятайте все з самого початку

Кінець — це початок, початок — минуле

Перше, що я помітив, це те, наскільки ти схуд

Гарячий могутній розум, яким ви колись володіли, був втрачений

І в маленькому коридорі краєм ока

Я бачив, як твої очі закриті, втомлені зморшки на твоєму обличчі зросли