Ghost Town Of My Brain - Jim White

I like to go out walking in the ghost-town of my brain.

Kick the rusted scrap-iron of my memories and dreams.

Yeah, here’s a busted compass… look, the needle’s standing still.

Much as some folks hate to lose their way, me, I pray to God that I will.

I got a confession;

I never ever had no appetite for pain.

So it’s a mystery to me why I like walking in the ghost-town…

ghost-town of my brain.

I’m on a coal train headed south, guess we’re bound for Birmingham.

Thick as thieves with a black girl twice as messed-up as I am.

The smile upon her face betrays the sorrow in her heart.

Like the testimony of a fun house mirror that some fool broke apart.

Girl listen here;

you’re just a leaf caught in God’s secret hurricane.

And on this cold and dark wild midnight you are dancing in the ghost-town…

ghost-town of my brain.

Feel them magnets in the shadows?

Hear the voice of tranger virtue?

Take no comforts with them specters 'cause you know that they can hurt you.

Sweet mother load of secrets, feed my wild and endless hunger.

Seek the misty trail beyond the veil where the world gets torn asunder.

Gimme needles in the haystacks, Lord and riddles in the rain…

'cause I like to go out walking in the ghost-town…ghost-town of my brain.

Я люблю виходити гуляти містом-привидом мого мозку.

Розбийте іржавий брухт моїх спогадів і мрій.

Так, ось розбитий компас… подивіться, стрілка стоїть на місці.

Хоча деякі люди ненавидять збиватися з дороги, я молю бога, щоб я зроблю це.

Я отримав зізнання;

У мене ніколи не було апетиту до болю.

Тож для мене загадка, чому я люблю гуляти містом-привидом…

місто-привид мого мозку.

Я в потягі з вугіллям, який прямує на південь, мабуть, ми прямуємо до Бірмінгема.

Товстий, як злодії, з чорною дівчиною вдвічі більш заплутаною, ніж я.

Посмішка на її обличчі видає сум у її серці.

Як свідчення забавного домашнього дзеркала, яке якийсь дурень розбив.

Дівчина послухай сюди;

ти просто листок, охоплений таємним Божим ураганом.

І в цю холодну й темну дику опівночі ти танцюєш у місті-привиді…

місто-привид мого мозку.

Відчуваєте їх магнітами в тіні?

Чуєте голос чесноти чесноти?

Не втішайтеся цими привидами, тому що ви знаєте, що вони можуть зашкодити вам.

Мила матуся, вантаж секретів, нагодуй мій дикий і нескінченний голод.

Шукайте туманний слід за завісою, де світ розривається на частини.

Дай мені голки в копиці сіна, Господи і загадки під дощем…

тому що я люблю виходити гуляти містом-привидом… містом-привидом мого мозку.