Wond'ring Again - Jethro Tull

There’s the stillness of death on a deathly unliving sea

And the motor car magical world long since ceased to be

When the Eve-bitten apple returned to destroy the tree

Incestuous ancestry’s charabanc ride

Spawning new millions throws the world on its side

Supporting their far-flung illusion, the national curse

And those with no sandwiches please get off the bus

The excrement bubbles

The century’s slime decays

And the brainwashing government lackeys

Would have us say

It’s under control and we’ll soon be on our way

To a grand year for babies and quiz panel games

Of the hot hungry millions you’ll be sure to remain

The natural resources are dwindling and no one grows old

And those with no homes to go to, please dig yourself holes

We wandered through quiet lands, felt the first breath of snow

Searched for the last pigeon, slate grey I’ve been told

Stumbled on a daffodil which she crushed in the rush, heard it sigh

And left it to die

At once felt remorse and were touched by the loss of our own

Held its poor broken head in her hands

Dropped soft tears in the snow

And it’s only the taking that makes you what you are

Wond’ring aloud will a son one day be born

To share in our infancy

In the child’s path we’ve worn

In the aging seclusion of this earth that our birth did surprise

We’ll open his eyes

Там тиша смерті на смертельному неживому морі

І чарівний світ автомобілів давно перестав бути

Коли надкушене Євою яблуко повернулося, щоб знищити дерево

Поїздка на charabanc інцестуозного походження

Поява нових мільйонів кидає світ на бік

Підтримуючи їхню далекосяжну ілюзію, національне прокляття

А ті, у кого немає бутербродів, будь ласка, вийдіть з автобуса

Екскременти бульбашки

Слиз століття розкладається

І урядові лакеї, що промивають мізки

Хочеться сказати

Все під контролем, і незабаром ми вирушимо

До грандіозного року для немовлят та вікторини

З мільйонів гарячих голодних ви обов’язково залишитеся

Природні ресурси зменшуються, і ніхто не старіє

А ті, у кого немає будинків куди поїхати, будь ласка, копайте собі ями

Ми блукали тихими краями, відчули перший подих снігу

Шукав останнього голуба, сірого, як мені сказали

Наткнулася на нарцис, який вона розчавила в пориві, почула, як він зітхнув

І залишив умирати

Відразу відчули докори сумління і були зворушені втратою власної

Тримала в руках свою бідну розбиту голову

Пускав м’які сльози на сніг

І лише прийняття робить вас тим, ким ви є

Голосно гадати, чи народиться син

Щоб поділитися нашим дитинством

Дитячий шлях, який ми пройшли

У старій усамітненості цієї землі наше народження здивувало

Ми відкриємо йому очі