Scenario - Jethro Tull

In our of ancient times,

Stood a lone friend of mine.

Reflected by the ever-burning sigh

Of God, who happened by.

And in the dawn, there came the song

Of some sweet lady singing in his ear,

«Your God has gone,

And from now on

You’ll have to learn to hate the things you fear.»

We want to know, are we inside the womb

Of passion plays and by righteousness consumed,

Or just in life’s contentment of our souls?

And so began the age of man.

Well he left his body in the sand.

The glass is raised to a god of high,

Smiled upon them from the sky.

So take the stage,

Spin down the ages, loose the passion,

Spill the rage upon your son

Who holds the gun up to your head,

The play’s begun.

And God the director smells a rat,

Pulls another rabbit from his hat,

Sniffs the air, and says, «That's that, I’m going.»

У наші давні часи,

Стояв мій самотній друг.

Відображений вічно палаючим зітханням

Бога, який стався.

А на світанку прийшла пісня

Якась мила жінка, яка співає йому на вухо,

«Твій Бог пішов,

І відтепер

Вам доведеться навчити ненавидіти те, чого ви боїтеся».

Ми хочемо знати, чи ми в утробі матері

Страсті грають і праведність споживає,

Або просто в життєвому задоволенні наших душ?

Так почався вік людини.

Ну, він залишив своє тіло на піску.

Склянка піднесена до бога високого,

Посміхнувся їм з неба.

Тож вийдіть на сцену,

Покрути віки, позбави пристрасті,

Вилити лють на свого сина

Хто тримає пістолет до твоєї голови,

Вистава розпочата.

І, Боже, директор нюхає щура,

Витягає з капелюха ще одного кролика,

Нюхає повітря і каже: «Ось і все, я йду».