Mountain Men - Jethro Tull

The poacher and his daughter throw soft shadows on the water in the night.

A thin moon slips behind them as they pull the net with no betraying light.

And later on the coast road, I meet them and the old man winks a smile.

And who am I to fast deny the right to take a fish once in a while?

I walk with them, they wish me luck when I slip out on the Sunday from the kyle.

And from the church I hear them singing as the ship moves sadly from the pier.

Oh, poacher’s daughter, Sundat best, two hundred brave souls share the farewell

tear.

There’s a house on the hillside, where the drifting sands are born.

Lay down and let the slow tide wash me back to the land where I came from.

Where the mountain men are kings and the sound of the piper counts for

everything.

Did my tour, did my duty.

I did all they asked of me.

Died in the trenches and at Alamein… died in the Falklands on T.V.

Going back to the mountain kings where the sound of the piper counts for

everything.

Long generations from the Isles sent to tread the foreign miles

where the spiral ages meet.

Felt naked dust beneath their feet.

Future sun called winds to blow and the past and present hard-eyed crow

flew hunting high and circling low over blackened plains of Eden.

There’s a child and a woman praying for an end to the mystery.

Hoping for a word in a letter fair wind-blown from across the sea

to where the mountain men are kings and the sound of the piper counts for

everything.

There’s a house on the hillside, where the drifting sands are born.

Lay down and let the slow tide wash me back to the land where I came from.

Вночі браконьєр і його дочка кидають м’які тіні на воду.

Тонкий місяць прослизає за ними, коли вони тягнуть сітку без видимого світла.

А пізніше на прибережній дорозі я зустрічаю їх, і старий усміхається.

І хто я такий, щоб позбутися права час від часу ловити рибу?

Я гуляю з ними, вони бажають мені удачі, коли я вислизну в неділю з Кайла.

І з церкви я чую, як вони співають, коли корабель сумно рухається від пристані.

Ой, дочко браконьєра, Сундат найкраща, двісті хоробрих душ прощаються

розірвати.

На схилі пагорба є будинок, де народжуються дрейфуючі піски.

Лягай і дозволь повільному припливу змити мене назад у землю, звідки я прийшов.

Там, де гірські люди є королями, і звук дудара має значення

все.

Провів мій тур, виконав свій обов’язок.

Я робив усе, що вони від мене просили.

Загинув в окопах і в Аламейні... помер на Фолклендських островах на телебаченні.

Повертаючись до гірських королів, де має значення звук дудара

все.

Довгі покоління з Островів посилаються переступати чужі милі

де зустрічаються спіральні віки.

Відчули під ногами голий пил.

Майбутнє сонце кликало вітри, щоб дмухати, а минулого й теперішнього ворон з твердими очима

літав, полюючи високо, і кружляючи низько над почорнілими рівнинами Едему.

Там дитина та жінка моляться про кінець таємниці.

Сподіваючись на слово в листі, попутний вітер з-за моря

 туди, де гірські люди є королями, і звук дудара має значення

все.

На схилі пагорба є будинок, де народжуються дрейфуючі піски.

Лягай і дозволь повільному припливу змити мене назад у землю, звідки я прийшов.