Ears Of Tin - Jethro Tull

In the late hours of a sunset rendezvous ---

chill breeze against tide, that carries me from you.

Got a job in a southern city --- got some lead-free in my tank.

Now I must whisper goodbye --- I’m bound for the mainland.

Island in the city, Cut by a cold sea.

People moving on an ocean.

Groundswell of humanity.

Now the sum breaks through rain as I climb Glen Shiel

on the trail of those old cattlemen who drove their bargain south again.

And in the eyes of those five sisters of Kintail

there’s a wink of seduction from the mainland.

Island in the city.

Cut by a cold sea.

People moving on an ocean.

Groundswell of humanity.

Storm-lashed on the high-rise --- their words are spray to the wind.

Blown like silent laughter.

Falling on ears of tin.

Take my heart and take my brawn.

Take by stealth or take by storm ---

set my brain to cruise.

I can see the glow of the suburb lights.

I’m fresh from the out-world ---

singing the mainland blues.

There was a girl where I came from.

Seems a long time, long time gone by.

Wears the west wind in her hair.

She calls from the hill --- yeah, she calls

in my mainland blues.

There’s a coast road that winds to heaven’s door

where a fat ferry floats on muted diesel roar.

And there’s a light on the hillside --- and there’s a flame in her

eyes, but how cold the lights burn on the mainland.

Island in the city.

Cut by a cold sea.

People moving on an ocean.

Groundswell of humanity.

Storm-lashed on the high-rise --- their words are spray to the wind.

Blown like silent laughter.

Falling on ears of tin

in my mainland blues.

У пізні години зустріч на заході сонця ---

холодний вітер проти припливу, який несе мене від тебе.

Отримав роботу у південному місті --- отримав трохи безсвинцю в мому таку.

Тепер я мушу шепотіти до побачення --- я прямую на материк.

Острів у місті, Розрізаний холодним морем.

Люди, які рухаються по океану.

Наростання людства.

Тепер сума пробивається через дощ, коли я підіймаюся на Глен-Шіл

слідом тих старих скотарів, які знову погнали свою угоду на південь.

І в очах тих п’яти сестер Кінтейла

є спокуса з материка.

Острів у місті.

Розрізане холодним морем.

Люди, які рухаються по океану.

Наростання людства.

Шторм обрушився на багатоповерхівку --- їхні слова бризкають до вітру.

Роздувається, як тихий сміх.

Падіння на вуха з олова.

Візьми моє серце та візьми мій міз.

Візьміть крадькома або штурмуйте ---

налаштувати мій мозок у круїз.

Я бачу сяйво вогнів передмістя.

Я щойно зі світу ---

співає материковий блюз.

Там, звідки я родом, була дівчина.

Здається давним, давно минулим.

У волоссі носить західний вітер.

Вона дзвонить з пагорба --- так, вона дзвонить

у моєму материковому блюзі.

Є прибережна дорога, що в’ється до небесних дверей

де товстий пором пливе на приглушеному дизельному реві.

А на схилі пагорба — світло — і в ній — полум’я

очі, але як холодно горять вогні на материку.

Острів у місті.

Розрізане холодним морем.

Люди, які рухаються по океану.

Наростання людства.

Шторм обрушився на багатоповерхівку --- їхні слова бризкають до вітру.

Роздувається, як тихий сміх.

Падіння на вуха з олова

у моєму материковому блюзі.