Gold - Jeffrey Lewis

When I got to the golden city

Most of the gold was gone

By that time I had some questions

So I flagged down a race-car bum

He said «Sonny I don’t know where it’s going

But I can show you where it all comes from»

And he mopped his red forehead and he pointed

Straight into the setting sun

And people let me tell you

That what I then did saw

It sent such a shock to my system

That I almost fell down dead on the floor

'Cause the sun had a big chunk missing

About 24 carats wide

And I stared into that hole in the golden sun

And you wanna know what I saw inside?

I saw a giant toothpick factory

And it made my very soul feel sick

'Cause when I say I saw a toothpick factory

I mean I saw a factory made out of toothpicks

And that factory was a-hoppin' and jumpin'

And a-roaring and letting off steam

And you know that that ain’t all now

Let me tell you what else I seen

Behind the factory was a giant mutant monster

With sixty-seven seperate tails

And each one was wiggling and waving

And each one as long as twenty-three whales

And at the tip of each towering tendril

Were a dozen tiny pencils of lead

And each word they wrote was in a different language

And when you put them all together they said

«You who have arms to wrestle

And you who have wars to fight

And you who have chips on your shoulders

Must now line up and stand to my right

But you who are meek and lawful

And you who are soft and kind

If you don’t want to see something awful

Run and get yourself a rock to hide behind

'Cause these colours are just a signal

And these colours are just about to fade»

And when I read those words I shivered

And I saw exactly what the factory made

Out of a little doorway

At the end of a conveyor belt

In the centre of a ring of fire

Half the size of a postage stamp

Were a million household items

Packed into a metal Dukes Of Hazzard lunchbox

And they were all shut and sealed and fastened

With a gold combination lock

And just about every minute

Another one came right out of the hole

And crashed to the earth beneath it

And landed in a lump of coal

And every poor coal miner

Who happened on a golden stone

Was made both richer and wiser

And had to murder someone to get it home

And then I had to close my eyelids

And I had to turn my face away

The race-car man was crying

And I heard him angrily say

«I suppose you want a glass of water

I suppose you wanna eat something warm»

Ans I said, «Yes but not with you sir»

And I ran off to be alone

And I sat under a bridge and I wondered

What exactly all of these things were

And I found I could not even remember

What I thought they were before

I just want something even

Something that won’t cause no fuss

The sun can go about its business

And leave the rest to us

And we’ll call it even

And we’ll call it gold

Коли я потрапив до золотого міста

Більшість золота зникла

На той час у мене виникло кілька запитань

Тож я позначив пропашника з гоночних автомобілів

Він сказав: «Сонні, я не знаю, куди це веде

Але я можу показати вам, звідки все це береться»

І він витер своє червоне чоло й вказав

Прямо на захід сонця

І люди дозволяють мені сказати вам

Це те, що я тоді побачив

Це викликало такий шок для моєї системи

Що я ледь не впав мертвим на підлогу

Тому що сонця не вистачало великого шматка

Ширина близько 24 карат

І я вдивлявся в цю дірку на золотому сонці

І ви хочете знати, що я бачив всередині?

Я бачив гігантську фабрику зубочисток

І від цього мені стало погано

Бо коли я кажу, що бачив фабрику зубочисток

Я маю на увазі, що бачив фабрику, виготовлену із зубочисток

І ця фабрика стрибала й стрибала

І ревуть і випускають пар

І ти знаєш, що зараз це ще не все

Дозвольте розповісти вам, що ще я бачив

За фабрикою стояв гігантський монстр-мутант

З шістдесятьма окремими хвостами

І кожен хитався і махав рукою

І кожен — довжиною до двадцяти трьох китів

І на кінчику кожного високого вусика

Був дюжина крихітних олівців із свинцю

І кожне слово, яке вони написали, було іншою мовою

І коли ви зібрали їх усіх разом, вони сказали

«Ви, хто має зброю, щоб боротися

І ви, у кого є війни

І ви, у кого є фішки на плечах

Тепер я маю вишикуватися і стати праворуч від мене

Але ти, лагідний і законний

І ти м’який і добрий

Якщо ви не хочете бачити щось жахливе

Біжи й візьми собі камінь, за яким можна сховатися

Тому що ці кольори — лише сигнал

І ці кольори ось-ось зникнуть»

І коли я прочитав ці слова, я здригнувся

І я бачив, що саме виготовляла фабрика

З маленького дверного прорізу

На кінці конвеєрної стрічки

У центрі вогняного кільця

Половина розміру поштової марки

Було мільйон предметів побуту

Упаковано в металеву коробку для обіду Dukes Of Hazzard

І всі вони були закриті, запечатані й скріплені

З золотим кодовим замком

І майже кожну хвилину

Ще один вийшов прямо з ями

І впав на землю під ним

І приземлився в комку вугілля

І кожен бідний шахтар

Хто трапився на золотому камені

Став і багатшим, і мудрішим

І довелося вбити когось, щоб повернути його додому

А потім мені довелося закрити повіки

І мені довелося відвернути обличчя

Автомобільний чоловік плакав

І я почула, як він сердито сказав

«Я припускаю, що ви хочете склянку води

Я припускаю, ви хочете з’їсти щось тепле»

На що я відказав: «Так, але не з вами, сер»

І я втік побути сам

І я сів під мостом і задумався

Що саме все це було

І я виявив, що навіть не можу згадати

Якими вони були раніше

Я просто чогось навіть хочу

Щось, що не викличе метушні

Сонце може займатися своїми справами

А решту залиште нам

І ми назвемо це парним

І ми назвемо це золотом