Za Szybą - Jeden Osiem L, JedenOsiemL

Te wszystkie moje inspiracje, godne pochwał akcje

Doprowadziły mnie w to miejsce na prywatną stacje

Mój wagon już czeka, peron osiemnasty

Widocznie tak musiało być, że zajmuje tor trzynasty

Ja jestem tu, byłem tu, i raczej będę długo

Jak zwykle wsiadam pewnie wybierając klasę drugą

Nie ważne, bo w dostatku życie wcale nie jest celem

Możesz być pusty władając pełnym portfelem

Mówią jestem frajerem, bo robię to o czym marzyłem

Miękkim chłopczykiem jeszcze nikogo nie skrzywdziłem

Dalej robię swoje chociaż wielu mnie opluwa

Nienawiść płonie w oczach całe życie im zatruwa

A ja jadę dalej i nie przejmuje się tym wcale

Przede mną całe życie za mną mały jest kawałek

Dlatego myślę stale bym mógł przeżyć jak najlepiej

Tą resztę krótkich dni, dam radę, drzwi zalepię

Za szybą znany świat ruszył z miejsca

Tak wciąż zmienny niczym ja

Niczym pogoda zmienny tak

Nie mogę stanąć wiem

Zrobię to cofnę się kolejny tracąc dzień

Tak ich niewiele dobrze wiem

Mam dom, rodzinę, kochającą mnie dziewczynę

Podstawowe argumenty mając je nigdy nie zginę

Mam kumpli, rozkminę czyli sprawy najważniejsze

Plan pierwszy zajęty całą resztę szczerze pieprzę

Pędzę przed siebie za oknem widząc świat rozmyty

Pędzę przed siebie za szybą ośnieżone szczyty

Kiedyś tam będę lecz najpierw wszystko tu załatwię

Wyruszę w to miejsce którego nie znajdziesz na mapie

Będę tam, bo w końcu każdy z nas tam trafi

W równej kolejce bez pchania się na afisz

Będę tam ale na razie jestem tutaj

Nie spieszno mi by odejść, choć kiedyś będę musiał

Wiem to staram się nie popełniać błędów

Wszystko tak, by nie żałować nawet krótkich momentów

Ciężko czasami jednak wiesz tak bywa

Doskonałość tak daleka, rzeczywistość zbyt fałszywa

Za szybą znany świat ruszył z miejsca

Tak wciąż zmienny niczym ja

Niczym pogoda zmienny tak

Nie mogę stanąć wiem

Zrobię to cofnę się kolejny tracąc dzień

Tak ich niewiele dobrze wiem

Na nowo myśli zbieram w jedną spójną całość

Wyznaczając swój kierunek własnej nauki gałąź

Życie — podręcznik jedyny z którego wciąż czytam

Który tak zaskakuje ten którego nie pożyczam

To moje prawo zabraknie stron napiszę nowe

Mają je wszyscy tak jak na karku głowę

Dążę do celu z taborem jadę wciąż przed siebie

W przedziale pustym prywatnym z napisem — dla ciebie

Znajome twarze za szybą uśmiechem mnie karmią

Błogosławieństwo najistotniejszym dla mnie karmą

Krytyka ważna jedynie szczera ma znaczenie

Całość w walizce podpisane jest wspomnienie

Ode mnie tyle choć to nie koniec jest podróży

Na chwile przymkną oczy widzę za oknem się chmurzy

Pozdrawiam kończę napisze wkrótce obiecuję

P. S. odpisz proszę co u ciebie, jak się czujesz?

Усі мої натхнення, похвальні дії

Вони привели мене до цього місця на приватній станції

Моя машина чекає, платформа вісімнадцята

Мабуть, так мало бути, щоб він пішов на тринадцяту колію

Я тут, я був тут і, швидше, ще довго

Як завжди, я, мабуть, потраплю, вибравши другий клас

Неважливо, бо в достатку життя – це зовсім не мета

Ви можете бути порожнім з повним гаманцем

Кажуть, що я лох, бо роблю те, про що мріяв

Я нікому не кривдила з м’яким хлопчиком

Я продовжую виконувати свою роботу, хоча на мене багато плюють

Ненависть горить в їхніх очах і отруює все життя

А я продовжую і мене це зовсім не турбує

Попереду трохи мого життя

Тому я постійно думаю, що мені треба якнайкраще вижити

Я можу зробити решту цих коротких днів, я полагоджу двері

За склом почав рухатися відомий світ

Все ще такий мінливий, як і я

Наче погода така мінлива

Терпіти не можу я знаю

Я зроблю це, повернусь ще один втрачений день

Я так мало знаю про них

У мене є дім, сім’я, дівчина, яка мене любить

Основні аргументи, які мають їх, ніколи не помруть

У мене є друзі, пробурмотіть це найважливіше

Перший план зайнятий, решту я справді ебать

Я кидаюся крізь вікно, бачу світ розмитим

Я мчу крізь скло засніжених вершин

Колись я буду там, але спершу тут все влаштую

Я помандрую до місця, яке ви не знайдете на карті

Я буду там, тому що врешті-решт кожен з нас там потрапить

По прямій, не штовхаючи плакат

Я буду там, але поки я тут

Я не поспішаю йти, хоча колись мені це доведеться

Я це знаю, намагаюся не робити помилок

Все, щоб не шкодувати навіть про короткі моменти

Але іноді знаєш, що це важко

Поки що досконалість, реальність занадто фальшива

За склом почав рухатися відомий світ

Все ще такий мінливий, як і я

Наче погода така мінлива

Терпіти не можу я знаю

Я зроблю це, повернусь ще один втрачений день

Я так мало знаю про них

Я знову збираю свої думки в одне цілісне ціле

Визначення напряму власної навчальної галузі

Життя - єдиний підручник, з якого я ще читав

Що так дивує того, кого я не позичаю

Я маю право закінчити сторінки, я напишу нові

У всіх вони як на шиї

З рухомим складом прагну до місця призначення, іду вперед

У порожньому приватному купе з написом - для вас

Знайомі обличчя за склом усмішки мене годують

Благословення – це найважливіша карма для мене

Критика важлива і має значення тільки чесна

Все, що є у валізі, підписане пам’яттю

Це ще не кінець моєї подорожі

На мить я заплющую очі й бачу, як закрите хмарами вікно

З повагою, закінчую, скоро напишу, обіцяю

P. S. напишіть, будь ласка, як справи, як справи?