Bonsoir m'amour - Jean Sablon

Un joli teint frais de rose en bouton

Des cheveux du plus beau blond

Ouvrière humble et jolie

Ell' suivait tout droit sa vie

Lorsqu’un jeune homm' vint, comm' dans un roman

Qui l’avait vue en passant

Et qui, s’efforçant de la rencontrer

S'était mis à l’adorer

Et, timide, un soir que la nuit tombait

Avec un sourire il lui murmurait:

«Bonsoir m’amour, bonsoir ma fleur

Bonsoir toute mon âme !

O toi qui tient tout mon bonheur

Dans ton regard de femme !

De ta beauté, de ton amour

Si ma route est fleurie

Je veux te jurer, ma jolie

De t’aimer toujours !»

Ça fit un mariage et ce fut charmant;

Du blond, du rose et du blanc !

Le mariag' c’est bon tout d’même

Quand c’est pour la vie qu’on s’aime !

Ils n’eur’nt pas besoin quand ils fur’nt unis

D’faire un voyag' dans l' midi:

Le midi, l’ciel bleu, l’soleil et les fleurs

Ils en avaient plein leur cœur

L' homme, en travaillant, assurait l’av’nir

Et chantait le soir avant de s’endormir:

Au jardin d’amour les heureux époux

Vir’nt éclore sous les choux

Sous les roses ou sous autr’chose

De jolis p’tits bambins roses…

Le temps a passé, les enfants sont grands

Les vieux ont les ch’veux tout blancs

Et quand l’un murmure: «y a quarante ans d'ça !»

L’autre ému répond: «Déjà !»

Et le vieux redoute le fatal instant

Où sa voix devrait dire en sanglotant:

«Adieu, m’amour!

adieu, ma fleur !

Adieu toute mon âme !

O toi qui fit tout mon bonheur

Par ta bonté de femme !

Du souvenir de ses amours

L'âme est toute fleurie

Quand on a su toute la vie

S’adorer toujours !»

Гарний, свіжий колір обличчя, як бутон

Волосся найкрасивішої блондинки

Скромна і гарна працівниця

Вона прямо стежила за своїм життям

Коли прийшов юнак, як у романі

Хто бачив її проходження

І хто, прагнучи зустрітися з нею

Почала його обожнювати

І, сором’язливо, одного вечора, коли настала ніч

З посмішкою він прошепотів їй:

«Добрий вечір моя кохана, добрий вечір моя квітко

Привіт вся моя душа!

О ти, що тримаєш усе моє щастя

У вашому жіночому погляді!

Про твою красу, про твою любов

Якщо моя дорога квітуча

Хочу поклясться тобі, моя красуня

Любити тебе завжди!»

Це влаштувало весілля, і це було чудово;

Блондинка, рожева та біла!

Шлюб все одно добре

Коли ми любимо один одного на все життя!

Їм не було потрібно, коли вони були єдині

Щоб здійснити подорож на південь:

Полдень, блакитне небо, сонце і квіти

У них були повні серця

Людина, працюючи, забезпечувала майбутнє

І співав уночі перед сном:

У саду кохання щасливі подружжя

Vir'nt вилуплюються під капустою

Під трояндами чи під чимось іншим

Милі маленькі рожеві малюки...

Минув час, діти підросли

У старих людей все біле волосся

І коли хтось шепоче: «Це сорок років тому!»

Інший зворушений відповідає: «Уже!»

І старий боїться фатальної миті

Де його голос повинен ридати:

«Прощавай, моя любов!

прощай, моя квітко!

Прощай вся моя душа!

О ти, що зробив усе моє щастя

Твоєю жіночою добротою!

З спогадів про його кохання

Душа вся квітуча

Коли ми знаємо все життя

Завжди обожнюйте один одного!»