Ce petit chemin - Jean Sablon

Pour aller à la Préfecture

Prends la route numéro trois

Tu suis la file des voitures

Et tu t’en vas tout droit, tout droit…

C’est un billard, c’est une piste, Pas un arbre, pas une fleur, Comme c’est

beau, comme c’est triste, Tu feras du cent trente à l’heure

Mais moi, ces routes goudronnées, Toutes ces routes

Me dégoûtent, Si vous m’aimez, venez, venez, Venez chanter, venez flâner

Et nous prendrons un raccourci: Le petit chemin que voici…

Ce petit chemin… qui sent la noisette

Ce petit chemin… n’a ni queue ni tête

On le voit

Qui fait trois

Petits tours dans les bois

Puis il part

Au hasard

En flânant comme un lézard

C’est le rendez-vous de tous les insectes

Les oiseaux pour nous, y donnent leur fêtes

Les lapins nous invitent

Souris-moi, courons vite

Ne crains rien, Prends ma main

Dans Ce petit chemin!

Les routes départementales

Où les vieux cantonniers sont rois

Ont l’air de ces horizontales

Qui m’ont toujours rempli d’effroi…

Et leurs poteaux télégraphiques

Font un ombrage insuffisant

Pour les idylles poétiques

Et pour les rêves reposants…

A bas les routes rabattues

Les tas de pierres, La poussière

Et l’herbe jaune des talus…

Les cantonniers, il n’en faut plus!

…

Nous avons pris un raccourci: Le petit chemin que voici…

Ce petit chemin… qui sent la noisette

Ce petit chemin… m’a tourné la tête

J’ai poséTrois baisers

Sur tes cheveux frisés…

Et puis sur

Ta figure

Toutes barbouillée de mûres…

Pour nous observer, des milliers d’insectes

Se sont installés par dessus nos têtes

Mais un lièvre au passage

Nous a dit «Soyez sages!"Ne crains rien

Prends ma main

Dans Ce petit chemin!

Поїхати в префектуру

Ідіть маршрутом номер три

Ви йдете по лінії автомобілів

А ти йди прямо, прямо...

Це більярдний стіл, це доріжка, Не дерево, не квітка, Як є

гарно, як сумно, ти будеш робити сто тридцять на годину

Але я, ці асфальтовані дороги, усі ці дороги

Відрази мене, якщо ти мене любиш, приходь, приходь, Приходь співай, прогуляйся

І ми підемо швидким шляхом: цей маленький шлях сюди...

Ця маленька доріжка... яка пахне лісовими горіхами

У цього маленького шляху... немає ні голови, ні хвоста

Ми це бачимо

хто робить три

Невеликі екскурсії в лісі

Потім він йде

Довільно

Розвалюється, як ящірка

Це зустріч усіх комах

Птахи для нас, дають там свої бенкети

Нас запрошують кролики

Посміхнись мені, давайте швидко бігти

Не бійся, візьми мене за руку

У цей маленький спосіб!

Відомчі дороги

Де старі дорожники — королі

Виглядають як ті горизонталі

Які завжди наповнювали мене жахом...

І їхні телеграфні стовпи

Робіть недостатнє затінення

Для поетичних ідилій

І для спокійних снів...

Геть розбиті дороги

Купи каміння, пил

І жовта трава схилів...

Дорожники, нам більше не треба!

…

Ми пішли швидким шляхом: цей маленький шлях сюди...

Ця маленька доріжка... яка пахне лісовими горіхами

Цей маленький шлях... повернув мені голову

Я попросив Три поцілунки

На твоєму кучерявому волоссі...

А потім далі

твоє обличчя

Все вимазане ожиною…

Спостерігають за нами тисячі комах

Влаштувалися над нашими головами

Але мимохідь заєць

Сказав нам: «Будьте мудрими!» Не бійтеся

Візьми мою руку

У цей маленький спосіб!