Voyageur - Jean Leloup

Sombre est ta solitude, voyageur, pauvre guerrier sans peur

Dans la gare de nulle part tu attends ton prochain départ

Ou elle n’y seras pas celle que tu cherches et qui n’existe pas

Sombre est ta solitude, voyageur, pauvre guerrier sans peur

Dans la gare de nulle part tu attends ton prochain départ

Ou elle n’y seras pas celle que tu cherches et qui n’existe pas

Et qui n’existe pas

Nous étions heureux

Tous les deux, disaient les amoureux

Et toujours le temps passe, qu’est-ce que tu veux qu’on fasse?

C’est la mort qui grimace, C’est la mort qui grimace!

Sombre est ta solitude, voyageur, pauvre guerrier sans peur

À travers la vitre embuée tu vois le paysage qui défile

Les poteaux de téléphone et les fils et enfin les champs de blé qui te prennent

de rêver

Qui te prennent a rêver

Te rappelles-tu la table en fleurs, ta mère et tes soeurs

Ton père et son déshonneur?

Sombre est ta solitude, voyageur, comme tu pleures, pauvre déserteur

Et soudain tu sens la douleur, et soudain tu sens ton coeur

Il ne te reste plus que quelques heures, voyageur, bientôt tu meurs,

bientôt tu meurs

Après-demain comme avant-hier tout retourne à la poussière

Et ne subsiste que le destin de tes passages dans les trains

De ton visage et du sien de tes pas sur les chemins

Dors tranquille, ce n’est rien, juste un voyage un peu plus loin

Nous étions heureux

Tous les deux, disaient les amoureux

Et toujours le temps passe, qu’est-ce que tu veux qu’on fasse?

Tu vois la mort en face, c’est la vie qui te grimace!

Quoi?

Quoi, corbeau qui passe dans le ciel?

Dis-moi ou sont les hirondelles

Quoi?

Quoi, corbeau qui passe dans le ciel?

Dis-moi ou sont les hirondelles

Quoi?

Quoi, corbeau qui passe dans le ciel?

Dis-moi ou sont les hirondelles

Quoi?

Quoi, corbeau qui passe dans le ciel?

Dis-moi ou sont les hirondelles

Темно — твоя самотність, мандрівник, бідний безстрашний воїне

На залізничному вокзалі Ніде ви чекаєте свого наступного відправлення

Або вона не буде тією, яку ви шукаєте, якої не існує

Темно — твоя самотність, мандрівник, бідний безстрашний воїне

На залізничному вокзалі Ніде ви чекаєте свого наступного відправлення

Або вона не буде тією, яку ви шукаєте, якої не існує

А цього не існує

Ми були щасливі

Обидва, – сказали закохані

І завжди йде час, що ти хочеш, щоб ми зробили?

Це смертельна гримаса, Це смертельна гримаса!

Темно — твоя самотність, мандрівник, бідний безстрашний воїне

Крізь запарне вікно бачиш краєвид, що минає

Телефонні стовпи і дроти і, нарешті, пшеничні поля, які везуть вас

мріяти

які приведуть вас до мрії

Ти пам’ятаєш стіл у квітах, свою маму і своїх сестер

Твій батько і його безчестя?

Темна твоя самотність, мандрівник, як ти плачеш, бідний дезертир

І раптом ти відчуваєш біль, і раптом відчуваєш своє серце

Тобі залишилось лише кілька годин, мандрівник, скоро ти помреш,

скоро ти помреш

Післязавтра як і позавчора все повертається в порох

І залишається тільки доля твоїх проїздів у потягах

Про твій обличчя і його про твої кроки на стежках

Спи спокійно, це нічого, просто поїздка трохи далі

Ми були щасливі

Обидва, – сказали закохані

І завжди йде час, що ти хочеш, щоб ми зробили?

Ти бачиш смерть в обличчі, це життя гримасує на тебе!

Що?

Що, ворона по небу проходить?

Скажи, де ластівки

Що?

Що, ворона по небу проходить?

Скажи, де ластівки

Що?

Що, ворона по небу проходить?

Скажи, де ластівки

Що?

Що, ворона по небу проходить?

Скажи, де ластівки