Passe ton chemin - Jean Leloup

C’est la nuit l’ouragan

Dans le glacial orage

Sur la plaine sans nom

Le vent froid en bâillon

Un homme sans visage

Recouvert de haillons

Se déplace à grands pas

Vers l’unique maison

Il arrive à la porte

Frappe un coup et puis dix

Mais personne ne vient

Non personne ne vient

Dans le noir un éclair

Une ombre qui se glisse

Au bout d’un grand fusil

Une voix qui lui dit

«Passe ton chemin

Nous te connaissons bien

Et meurs parmi les pierres

Nous ferons tes prières»

Le mépris est puissant

Il nourrit l’indigent

Ce repli dans la terre

Sera mon lit gelé

Ce matelas de fougères

Sur les ronces mouillées

Baldaquin de l’enfer

Sous les coups de tonnerre

Si demain je survis

Je deviendrai voleur

Fini l’hypocrisie

Juré sur mon honneur

Dieu décide du temps

Moi je claque des dents

Soyons directs et francs

Donne-moi ton argent

«Passe ton chemin

Nous te connaissons bien

Et meurs parmi les pierres

Nous ferons tes prières»

Le matin qui se tisse

Dans un long grognement

Un immense bâtard

Moitié chien moitié loup

Rempli de cicatrices

Et de tiques et de poux

Dort à griffes fermées

Sur l’homme et sa guitare

Mon héros, mon ami

Que fais-tu donc ici

Tu m’as sauvé la vie

Tu m’as sauvé la vie

«Je t’ai vu dans ce trou

Et j’ai pitié des fous

Gratte-moi donc le cou

Je t’ai vu et c’est tout "

Nous irons vers le nord

Libérer les esclaves

Nous irons sur le bord

Des volcans de la mort

Où les restes des braves

Sont l’unique trésor

Sur les falaises d’or

Nous irons vers le nord

Libérer les esclaves

Nous irons sur le bord

Des volcans de la mort

Où les restes des braves

Sont l’unique trésor

Sur les falaises d’or

Et quand viendra le soir

Tu prendras ta guitare

En l’honneur de ce jour

Où tu quittas la cour

Et quand viendra le soir

Tu prendras ta guitare

En l’honneur de l’amour

«Passe ton chemin

Nous te connaissons bien

Et meurs parmi les pierres

Nous ferons tes prières»

Це ніч урагану

У морозний шторм

На безіменній рівнині

Холодний вітер у кляпі

Безлика людина

Вкриті ганчірками

Рухається великими кроками

До єдиного будинку

Він підходить до дверей

Вдарте один, а потім десять

Але ніхто не приходить

Ні, ніхто не прийде

У темряві спалах

Повзуча тінь

В кінці велика гармата

Голос, який йому говорить

«Йди своїм шляхом

Ми вас добре знаємо

І померти серед каміння

Ми зробимо ваші молитви»

презирство є потужним

Він годує нужденних

Це заглиблення в землі

Буде моєю замерзлої ліжком

Це матрац з папороті

На мокрих орешниках

навіс з пекла

Під грім

Якщо завтра я виживу

Я стану злодієм

Покінчити з лицемірством

Присягнувся на моїй честі

Бог визначає час

Я, мої зуби цокають

Давайте будемо прямими та відвертими

дай мені свої гроші

«Йди своїм шляхом

Ми вас добре знаємо

І померти серед каміння

Ми зробимо ваші молитви»

Ранок, що плете

У протяжному гарчанні

Величезний сволоч

наполовину собака наполовину вовк

Наповнений шрамами

І кліщі, і воші

Спить із закритими кігтями

Про чоловіка та його гітару

Мій герой, мій друг

То що ти тут робиш

Ти врятував мені життя

Ти врятував мені життя

«Я бачив тебе в тій ямі

А дурнів мені шкода

Тож почесай мені шию

Я побачив тебе і все"

Ми підемо на північ

звільнити рабів

Ми підемо через край

Вулкани смерті

Де останки хоробрих

Є єдиним скарбом

На золотих скелях

Ми підемо на північ

звільнити рабів

Ми підемо через край

Вулкани смерті

Де останки хоробрих

Є єдиним скарбом

На золотих скелях

А коли настане вечір

Ви візьмете свою гітару

На честь цього дня

де ви покинули суд

А коли настане вечір

Ви візьмете свою гітару

На честь кохання

«Йди своїм шляхом

Ми вас добре знаємо

І померти серед каміння

Ми зробимо ваші молитви»