Comme ils me font peur - Jean Leloup

Comme ils me font peur

Avec leur bonheur

Leurs sourires en cœur

Comme ils me font peur

Ah comme ils m’ennuient

Quand arrive le dimanche:

Ils traversent la Manche

Et puis vient le lundi:

Ils retroussent leurs manches

Heureux et énergiques

J’en, j’en ai d’horribles tics

Ce sera en tête à tête

Qu’ils compteront les arrêtes

Au resto le jeudi

Les enfants sont grandis

Dans un carrosse de gloire

Du matin jusqu’au soir

Et s’il y avait la guerre

Et qu’il fallait la faire

Sûr qu’ils voudraient me faire

Avaler ce bonheur

Avec un entonnoir

Glou glou c’est l’heure du boire

De mon enfant chéri

C’est l’amour de ma vie

Celui qui me sourit

Mais je ne peux rien faire

Pour couper les barreaux

De leur prison de terre

De leur amour en fer

Mais je ne peux rien faire

Pour couper les barreaux

De leur amour en fer

Comme ils me font peur

Et oui si parfois

Quand ils sont en famille

Ils ont l’air un peu plus

Un peu moins trou de suce

Un peu plus généreux

Un peu plus amoureux

N’empêche qu’ils vous tueraient

Si vous osiez changer l’horaire de la journée

Et quand leurs enfants même

Ils deviennent tout blême

Se dépèchent de partir

De leur ôter le rire

Et puis le lendemain

Ils sont tous contraints

Et je baisse les yeux

En guise d’adieu

Mais je ne peux rien faire

Pour couper les barreaux

De leur prison de terre

De leur amour en fer

Mais je ne peux rien faire

Pour couper les barreaux

De leur amour en fer

Comme ils me font peur

Як вони мене лякають

зі своїм щастям

Їхні щирі посмішки

Як вони мене лякають

Ох, як вони мені набридли

Коли неділя:

Вони перетинають Ла-Манш

А потім настає понеділок:

Засукають рукави

Щасливі та енергійні

У мене жахливі тики

Це буде віч-на-віч

Що вони будуть рахувати зупинки

В ресторані в четвер

Діти виросли

У кареті слави

З ранку до вечора

А якби була війна

І що це треба було зробити

Звичайно, вони змусять мене

Проковтни це щастя

З воронкою

Glug glug пора пити

Моє любе дитя

Це кохання мого життя

Той, хто посміхається мені

Але я нічого не можу зробити

Щоб нарізати бруски

З їхньої земної в'язниці

Про їхню залізну любов

Але я нічого не можу зробити

Щоб нарізати бруски

Про їхню залізну любов

Як вони мене лякають

І так, якщо іноді

Коли вони з родиною

Вони виглядають трохи більше

Трохи менше смоктати отвір

Трохи щедріший

Ще трохи закоханий

Все одно вони б тебе вбили

Якщо ви наважитеся змінити розклад дня

А коли навіть їхні діти

Вони бліднуть

Поспішайте піти

Щоб забрати їхній сміх

А потім наступного дня

Всі вони вимушені

І я дивлюся вниз

На прощання

Але я нічого не можу зробити

Щоб нарізати бруски

З їхньої земної в'язниці

Про їхню залізну любов

Але я нічого не можу зробити

Щоб нарізати бруски

Про їхню залізну любов

Як вони мене лякають