Dystans - Jarecki, Eldo

Obudził mnie zimny, deszczowy świt

Wyłaniam oczy swe z gęstej, sennej mgły

W oknie leci czarno-biały klip

Nastał nowy dzień, a miasto dalej śpi

W zwolnionym tempie ludzie idą

Gdzieś przed siebie, lecz niechętnie

Patrząc się na siebie w tłumie obojętnie

Co to za miejsce, uszczypnij mnie

Bym się obudził w swoim mieście

Mechaniczna przestrzeń

Rozpędzona maszyna

Każdy się tu wspina po cyfrowych drabinach

To miasto życiem tętni, jesteśmy tu bezpieczni

Tłumaczę sobie, że to tylko kiepski dzień

Muszę z pewnym dystansem tę planszę przejść

To trudny czas, teraz nie mogę się poddać

Zgubiony w trzasku winylowych płyt

Zbieram myśli swe, kłębią się jak dym

Pierwszy promień namalował szczyt

Nastał nowy dzień, coś jak inny film

W normalnym tempie ludzie idą

By dokonać czegoś więcej

Każdy chce tutaj odnaleźć swoje szczęście

To jest to miejsce

A w twojej głowie kryje się do niego wejście

Rozganiam czarne chmury jednym słowem, jednym czynem

Gaszę myśli wybuchowe, miłość daje łatwiej znieść drogę

Więc, śmiało, wielkie serce mam w plecaku i gwarancje

Te z emocji, więc brak mi strachu

Czasem potrzeba tak oszaleć, dla równowagi

W chaosie porządek znaleźć, wątpliwości zabić

Mali wobec boga, świata, losu i pragnienia

Nienakarmione ego już szykuje nam frustrację

Małe kroki tylko wielkie czyny jedynie

Gdy do nieba jest tak blisko, żadnym trudem jest wysiłek

Biję się, sam siebie w twarz

O lepsze ja każdego dnia, nie ma przebacz

Gdy celem drogi jest perfekcja

W rozpędzonym świecie wciskam pauzę, staję z boku

I znikam, uwierz, to nie obojętność, ale spokój

Szukam odpowiedzi, progres dyktuje warunki

Wiem, że znajdę tu sposób na każdym problem

Na każde skutki

Tłumaczę sobie, że to tylko kiepski dzień

Muszę z pewnym dystansem tę planszę przejść

To trudny czas, teraz nie mogę się poddać

Холодний дощовий світанок розбудив мене

Я відкриваю очі з густого сонного туману

У вікні грає чорно-білий кліп

Настав новий день, а місто ще спить

Люди ходять у повільному темпі

Десь попереду, але неохоче

Дивлюсь на себе в натовпі байдуже

Що це за місце, ущипни мене

Дозволь мені прокинутися в моєму місті

Механічний простір

Машина для перевищення швидкості

Кожен піднімається цифровими драбинами

Це місто кипить життям, ми тут у безпеці

Я кажу собі, що це просто поганий день

Я повинен пройти через цю дошку на певній відстані

Це важкий час, тепер я не можу здатися

Загублений у катастрофі вінілових платівок

Я збираюся з думками, вони клубяться, як дим

Перший промінь намалював верх

Настав новий день, щось схоже на інший фільм

Люди ходять нормальним темпом

Щоб зробити більше

Тут кожен хоче знайти своє щастя

Це місце

І є вхід до цього у вашій голові

Розганяю чорні хмари одним словом, однією справою

Гашу думки, любов полегшує мені шлях

Отже, вперед, у мене велике серце в рюкзаку і гарантії

Ті, що мають емоції, тому я не боюся

Іноді для балансу потрібно зійти з розуму

У хаосі, щоб знайти, вбити сумніви

Малі в особі бога, світу, долі і бажань

Негодоване его вже готує нас до розчарування

Маленькими кроками тільки великі справи

Коли так близько до неба, зусилля не є зусиллям

Я вдарив себе по обличчю

Щоб я з кожним днем ​​краще не прощав

Коли досконалість є метою шляху

У швидкоплинному світі я натискаю паузу й стою осторонь

І я зникаю, повірте, це не байдужість, а спокій

Шукаю відповідь, прогрес диктує умови

Я знаю, що тут можу знайти рішення для будь-якої проблеми

Для всіх ефектів

Я кажу собі, що це просто поганий день

Я повинен пройти через цю дошку на певній відстані

Це важкий час, тепер я не можу здатися