Droga winnych - Eldo

Czas zabiera nam marzenia szybciej niż nam się wydaje

Nie pozmieniasz, zostaje grzebać we wspomnieniach

I wtedy choć na chwilę czas staje i staje ziemia

Tak na moment wierzysz znowu w świat z bajek i doceniasz

Momenty — te ze starych fotografii

Skrawki chwil masz, reszta poparzyła łapy

A duchy z szafy znów harcują

I boisz się, że wyjdą na powierzchnię i spokój Twój popsują

Pozbyć się złudzeń, tak myślę, że dam radę

I znowu przegrywam a pamięć to niechciany spadek

Grzebiesz w poszukiwaniu śladów spokoju

Ruszasz do boju i w walce gubisz sam siebie

Dni — za szybko pokrywa je kurzu warstwa

A noce zbyt szybko znikają na widok poranka

Złodziej co nawet teraz czyni wspomnieniami

Zostawiam «wczoraj», ważne tylko to co jest przed nami

Opętani niewolnicy podporządkowani miarom

Zmierzyli się ze światem, nadzieje pękły jak balon

Otrzeźwienie, miały być tak pięknie, cóż miało

Świadomość, doświadczenie, wszystko na nic się zdało

Tak bywa, powie ten co przywykł przegrywać

Ja postawię wszystko, ta karczma Rzym się nazywa

Katusze, podżyruję krwią co potrzeba

Ptaki muszą latać, wygrywać, łapać w lot pokusę

Ograniczenia człowiek sam konstruuje

Potem zmienia, relatywizuje, dopasowuje

Uzasadnia kolejny konstrukt, by trzymać w ryzach

I zatrzymać utkany z marzeń Twój latający dywan

Kiedyś zakładałem stało się inaczej

Myślałem «to» i «to», a dziś inaczej na to patrzę

Chciałem być kim się stałem

Czy jeszcze czegoś chcę?

Jeśli nie, to kiedy marzyć przestałem?

Lubimy się tłumaczyć: «To nie my, to warunki»

Ślepi na powody, narzekamy na skutki

Cały świat jest winny, to my zawsze święci

W blasku i aureoli do krzyża przypięci

Coś zabiło nasze sny, najczęsciej my sami

Ze strachu zadusiliśmy je konwencjami

I wypieramy nasz udział, ze wstydu zakłopotani

Odpychamy winy, to nie ja, to ten z tyłu

Wieczny «on», co niszczy nasze ambicje

To on nas nakręca i buduje nasze fikcje

Jak łatwo tak się żyje, masz ofiarę

Winny, nieznany sprawca zgasił twoją wiarę

Jak wygodnie nie mieć odwagi, mieć wymówki

Tysiąc wytłumaczeń na to jak płacisz rachunki

Wiesz, współczuję tak mieć, żyć w kokonie

Patrzeć na świat zza szyby, siedząc w salonie

Час забирає наші мрії швидше, ніж ми думаємо

Ти не змінюєшся, залишається порпатися в спогадах

А потім навіть на мить земля зупиняється і зупиняється

Тож на мить знову віриш у світ казок і цінуєш його

Моменти - ті зі старих фотографій

У вас є уривки моментів, решта лапи згоріли

І знову грають привиди з шафи

І ти боїшся, що вони вийдуть на поверхню і зіпсують тобі спокій

Подолай свої ілюзії, я думаю, що зможу

І я знову програю, і пам’ять – небажана спадщина

Шукаєш сліди спокою

Ви йдете в бій і втрачаєте себе в бою

Дні - вони занадто швидко покриваються шаром пилу

І ночі зникають надто швидко при вигляді ранку

Злодій, який створює спогади навіть зараз

Я йду «вчора», важливо лише те, що у нас попереду

До одержимих рабів застосовуються заходи

Вони зіткнулися зі світом, їхні надії лопнули, як повітряна куля

Протверезівши, це мало бути так гарно, добре це було

Усвідомлення, досвід, все це було дарма

Буває, скаже той, хто звик програвати

Я все скажу, ця корчма називається Рим

Мучись, я йду за кров’ю, яка потрібна

Птахи повинні літати, перемагати, ловити спокусу

Людина сама конструює обмеження

Потім воно змінюється, релятивізується і коригується

Виправдовує іншу конструкцію, яку потрібно контролювати

І бережи свій літаючий килим, витканий із мрій

Колись я припустив, що все інакше

Я думав «це» і «це», а сьогодні дивлюся на це по-іншому

Я хотів бути тим, ким я став

Я ще чогось хочу?

Якщо ні, то коли я перестав мріяти?

Ми любимо пояснювати: «Це не ми, це умови»

Не бачучи причин, ми скаржимося на наслідки

Весь світ винен, ми завжди святі

У сяйві й німбі вона приколота до хреста

Щось вбивало наші мрії, найчастіше ми самі

Ми задушили їх умовностями від страху

І ми відмовляємося від участі, збентежені від сорому

Ми відкидаємо провину, це не я, а той, хто за спиною

Вічний «він», який руйнує наші амбіції

Він збуджує нас і створює наші вигадки

Як легко так жити, у вас є жертва

Винний, невідомий винуватець погасив вашу віру

Як зручно не мати сміливості виправдовуватися

Тисяча пояснень, як ви оплачуєте свої рахунки

Знаєш, мені шкода, жити в коконі

Подивіться на світ через скло, сидячи у своїй вітальні