Sur la place - Jacques Brel

Sur la place chauffée au soleil

Une fille s’est mise à danser

Elle tourne toujours pareille

Aux danseuses d’antiquités

Sur la ville il fait trop chaud

Hommes et femmes sont assoupis

Et regardent par le carreau

Cette fille qui danse à midi

Ainsi certains jours paraît

Une flamme à nos yeux

A l'église où j’allais

On l’appelait le Bon Dieu

L’amoureux l’appelle l’amour

Le mendiant la charité

Le soleil l’appelle le jour

Et le brave homme la bonté

Sur la place vibrante d’air chaud

Où pas même ne paraît un chien

Ondulante comme un roseau

La fille bondit s’en va s’en vient

Ni guitare ni tambourin

Pour accompagner sa danse

Elle frappe dans ses mains

Pour se donner la cadence

Ainsi certains jours paraît

Une flamme à nos yeux

A l'église où j’allais

On l’appelait le Bon Dieu

L’amoureux l’appelle l’amour

Le mendiant la charité

Le soleil l’appelle le jour

Et le brave homme la bonté

Sur la place où tout est tranquille

Une fille s’est mise à chanter

Et son chant plane sur la ville

Hymne d’amour et de bonté

Mais sur la ville il fait trop chaud

Et pour ne point entendre son chant

Les hommes ferment leurs carreaux

Comme une porte entre morts et vivants

Ainsi certains jours paraît

Une flamme en nos coeurs

Mais nous ne voulons jamais

Laisser luire sa lueur

Nous nous bouchons les oreilles

Et nous nous voilons les yeux

Nous n’aimons point les réveils

De notre coeur déjà vieux

Sur la place un chien hurle encore

Car la fille s’en est allée

Et comme le chien hurlant la mort

Pleurent les hommes leur destinée

На площі, нагрітій сонцем

Дівчина почала танцювати

Вона завжди крутиться однаково

До танцюристів старовини

Над містом дуже жарко

Чоловіки і жінки сплять

І подивись у вікно

Ця дівчина, яка танцює опівдні

Так здається кілька днів

Полум’я в наших очах

У церкві, куди я ходив

Вони називали його Благим Богом

Закоханий називає це коханням

Жебрак благодійності

Сонце називає це днем

А добра людина доброта

На площі вібрує гаряче повітря

Де навіть собака не з’являється

Розмахуючи, як очеретом

Дівчина відскакує геть

Ні гітари, ні бубна

Щоб супроводжувати її танець

Вона плескає в долоні

Щоб отримати темп

Так здається кілька днів

Полум’я в наших очах

У церкві, куди я ходив

Вони називали його Благим Богом

Закоханий називає це коханням

Жебрак благодійності

Сонце називає це днем

А добра людина доброта

На площі, де все тихо

Почала співати дівчина

І її пісня витає над містом

Гімн любові і добра

Але над містом дуже жарко

І не чути його пісні

Чоловіки закривають вікна

Як двері між мертвим і живим

Так здається кілька днів

Полум’я в наших серцях

Але ми ніколи не хочемо

Нехай світить його світло

Затикаємо вуха

І закриваємо очі

Ми не любимо будильників

Від нашого вже старого серця

На площі знову виє собака

Бо дівчини немає

І як собака виє смерть

Чоловіки оплакують свою долю