Mai 40 - Jacques Brel

On jouait un air comme celui-ci

Lorsque la guerre s’est réveillée

On jouait un air comme celui-ci

Lorsque la guerre est arrivée

Moi, de mes onze ans d’altitude

Je découvrais éberlué

Des soldatesques fatiguées

Qui ramenaient ma belgitude

Les hommes devenaient des hommes

Les gares avalaient des soldats

Qui faisaient ceux qui n’s’en vont pas

Et les femmes

Les femmes s’accrochaient à leurs hommes

On jouait un air comme celui-ci

Lorsque la guerre s’est réveillée

On jouait un air comme celui-ci

Lorsque la guerre est arrivée

Et voilà que le printemps flambe

Les canons passaient en chantant

Et puis les voilà revenant

Déjà la gueule entre les jambes

Comme repassaient en pleurant

Nos grands frères devenus vieillards

Nos pères devenus brouillard

Et les femmes

Les femmes s’accrochaient aux enfants

On jouait un air comme celui-ci

Lorsque la guerre s’est réveillée

On jouait un air comme celui-ci

Lorsque la guerre est arrivée

Je découvris le réfugié

C’est un paysan qui se nomade

C’est un banlieusard qui s'évade

D’une ville ouverte qui est fermée

Je découvris le refusé

C’est un armé que l’on désarme

Et qui doit faire chemin à pied

Et les femmes

Les femmes s’accrochaient à leurs larmes

On jouait un air comme celui-ci

Lorsque la guerre s’est réveillée

On jouait un air comme celui-ci

Lorsque la guerre est arrivée

D’un ciel plus bleu qu'à l’habitude

Ce mai 40 a salué

Quelques allemands disciplinés

Qui écrasaient ma belgitude

L’honneur avait perdu patience

Et chaque bourg connut la crainte

Et chaque ville fut éteinte

Et les femmes

Les femmes s’accrochèrent au silence

Раніше ми грали таку мелодію

Коли прокинулася війна

Раніше ми грали таку мелодію

Коли прийшла війна

Я, з моїх одинадцяти років на висоті

Я виявив приголомшений

Втомлені солдати

Що повернуло мені бельгійність

Чоловіки стали чоловіками

Станції ковтали солдатів

Хто зробив тих, хто не йде

І жінки

Жінки чіплялися за своїх чоловіків

Раніше ми грали таку мелодію

Коли прокинулася війна

Раніше ми грали таку мелодію

Коли прийшла війна

І ось весна палає

Пішли гармати співом

А потім повертаються

Вже рот між ніг

Як прасувати плач

Наші старші брати, які постаріли

Наші батьки стають туманом

І жінки

Жінки чіплялися за дітей

Раніше ми грали таку мелодію

Коли прокинулася війна

Раніше ми грали таку мелодію

Коли прийшла війна

Я знайшов біженця

Він кочовий селянин

Він пасажир, який тікає

Про відкрите місто, яке закрите

Я виявив відмову

Це армія, яку ми роззброюємо

І хто має ходити

І жінки

Жінки липнули до сліз

Раніше ми грали таку мелодію

Коли прокинулася війна

Раніше ми грали таку мелодію

Коли прийшла війна

Неба блакитніше, ніж зазвичай

Це 40 травня вітали

Деякі дисципліновані німці

Що придушило мою блаженство

Хонор втратила терпіння

І кожне місто знало страх

І кожне містечко згасло

І жінки

Жінки трималися в тиші