La...La...La... - Jacques Brel

Quand je s’rai vieux, je s’rai insup’portable

Sauf pour mon lit et mon maigre passé

Mon chien s’ra mort, ma barbe sera minable

Toutes mes morues m’auront laissé tomber

J’habiterai une quelconque Belgique

Qui m’insultera tout autant que maintenant

Quand je lui chanterai: «Vive la Répub'lique

Vive les Belgiens, merde pour les Flamingants»

La, la, la

La, la, la

Je serai fui comme un vieil hôpital

Par tous les ventres de haute société

Je boirai donc seul ma pension de cigale

Il faut bien être lorsque l’on a été

Je n’serai reçu que par les chats du quartier

À leur festin pour qu’ils ne soient pas treize

Mais j’y chanterai sur une simple chaise

J’y chanterai après le rat crevé

Messieurs, dans le lit de la Marquise

C'était moi les 80 chasseurs

La, la, la

Et quand viendra l’heure imbécile et fatale

Où il paraît que quelqu’un nous appelle

J’insulterai le flic sacerdotal

Penché vers moi comme un larbin du ciel

Et je mourirai cerné de rigolos

En me disant qu’il était chouette Voltaire

Et que si en a des qu’ont une plume au chapeau

Y en a des qui ont une plume dans le derrière

La, la, la

La, la, la

Quand je s’rai vieux, je s’rai insup’portable

Sauf pour mon lit et mon maigre passé

Mon chien s’ra mort, ma barbe sera minable

Toutes mes morues m’auront laissé tomber

Коли я буду старий, я буду нестерпним

За винятком мого ліжка та мого мізерного минулого

Мій пес буде мертвий, моя борода буде паскудною

Усі мої тріски підведуть мене

Я буду жити в будь-якій Бельгії

Хто мене ображатиме так само, як зараз

Коли я співаю йому: «Vive la Répub'lique

Хай живуть бельгійці, лайно для фламінго»

The, the, the

The, the, the

Мене втечу, як зі старої лікарні

Через усі череви вищого суспільства

Тож я буду випити свою цикадну пенсію сам

Людина повинна бути добре, коли вона була

Мене приймуть лише сусідські коти

На їхньому бенкеті, щоб їм не було тринадцять

Але я там буду співати на простому кріслі

Я заспіваю там після мертвого щура

Панове, в ліжку маркізи

Це був я, 80 мисливців

The, the, the

І коли настане дурна й фатальна година

Де, здається, хтось дзвонить нам

Я ображаю священика-копа

Схиляється до мене, як міньйон з неба

І я помру в оточенні жартівників

Сказав мені, що він був великим Вольтером

А якщо в кого є перо в капелюсі

Є дехто з пір’ям ззаду

The, the, the

The, the, the

Коли я буду старий, я буду нестерпним

За винятком мого ліжка та мого мізерного минулого

Мій пес буде мертвий, моя борода буде паскудною

Усі мої тріски підведуть мене