Jaurès - Jacques Brel

Ils étaient usés à quinze ans

Ils finissaient en débutant

Les douze mois s’appelaient décembre

Quelle vie ont eu nos grands-parents

Entre l’absinthe et les grand-messes

Ils étaient vieux avant que d'être

Quinze heures par jour, le corps en laisse

Laissent au visage un teint de cendre

Oui notre Monsieur, oui notre bon Maître

Pourquoi ont-ils tué Jaurès?

Pourquoi ont-ils tué Jaurès?

On ne peut pas dire qu’ils furent esclaves

De là à dire qu’ils ont vécu

Lorsque l’on part aussi vaincu

C’est dur de sortir de l’enclave

Et pourtant l’espoir fleurissait

Dans les rêves qui montaient aux cieux

Des quelques ceux qui refusaient

De ramper jusqu'à la vieillesse

Oui notre bon Maître, oui notre Monsieur

Pourquoi ont-ils tué Jaurès?

Pourquoi ont-ils tué Jaurès?

Si par malheur ils survivaient

C'était pour partir à la guerre

C'était pour finir à la guerre

Aux ordres de quelque sabreur

Qui exigeait du bout des lèvres

Qu’ils aillent ouvrir au champ d’horreur

Leurs vingt ans qui n’avaient pu naître

Et ils mouraient à pleine peur

Tout miséreux, oui, notre bon Maître

Couverts de prêles, oui, notre Monsieur

Demandez-vous, belle jeunesse

Le temps de l’ombre d’un souvenir

Le temps du souffle d’un soupir:

Pourquoi ont-ils tué Jaurès?

Pourquoi ont-ils tué Jaurès?

Вони зношені в п’ятнадцять

Вони закінчилися початком

Дванадцять місяців називали груднем

Яке життя було у наших дідусів і бабусь

Між абсентом і високими масами

Вони були старі раніше

П'ятнадцять годин на добу тіло на повідку

Залиште обличчя попелястим

Так наш сер, так наш добрий Учитель

Чому вони вбили Жореса?

Чому вони вбили Жореса?

Не можна сказати, що вони були рабами

Звідти сказати, що вони жили

Коли ми йдемо також переможені

Важко вибратися з анклаву

І все ж надія розцвіла

У снах, що піднялися до небес

З небагатьох, хто відмовився

Поповзти в старість

Так, наш добрий пане, так наш сер

Чому вони вбили Жореса?

Чому вони вбили Жореса?

Якщо, на жаль, вижили

Це було йти на війну

Це мало закінчитися війною

За командою якогось мечника

Хто вимагав на словах

Нехай відкриються в поле жаху

Їх двадцять років, які не могли народитися

І вони померли в страху

Всі жалюгідні, так, наш добрий Учителю

Вкриті хвощами, так, наш пане

Запитай себе, прекрасна молоде

Час тіні спогаду

Час подиху зітхання:

Чому вони вбили Жореса?

Чому вони вбили Жореса?