Viņa Raud - Ivo Fomins

Vai Tu zini kā ir palikt vienam?

Vai Tu zini kā ir dzīvot, bet nepiedzimt?

Ceļā pazaudētam būt

Un par zāli naktī kļūt

Viņa raud un raud, viņa meklē

Viņa meklē Tavu pēdējo pieturu

Labāk vēlu kā nekad

Viņa teica — jā!

Un tad, arī tev reiz mīlēt draud, viņa raud

Viņa raud un viņai līdzi raud mākoņi

Viņa raud, bet tu jau tālumā nedzirdi

Tu jau nedzirdi…

Vai tu zini kā ir palikt vienam?

Vai tu zini kā ir dzīvot, bet nepiedot?

Un kā ēnai projām iet

Tur aiz zelta žoga riet

Kur ar vien vēl laime draud

Viņa raud…

Viņa raud un viņai līdzi raud mākoņi

Viņa raud, bet Tu jau tālumā nedzirdi

Viņa raud un viņai līdzi raud mākoņi

Viņa raud, bet Tu jau tālumā nedzirdi

Neej tālumā…

Viņa raud un viņai līdzi raud mākoņi

Viņa raud, bet Tu jau tālumā nedzirdi

Viņa raud un viņai līdzi raud mākoņi

Viņa raud, bet Tu jau tālumā nedzirdi

Tu jau nedzirdi…

Ти знаєш, як це бути на самоті?

Ти знаєш, як це жити, але не народитися?

Загубитися в дорозі

І стати травою вночі

Вона плаче та плаче, шукає

Вона шукає твою останню зупинку

Краще пізно, ніж ніколи

Вона сказала так!

І тоді ти теж в небезпеці одного разу покохати, — плаче вона

Вона плаче, і хмари плачуть разом з нею

Вона плаче, але здалеку цього не чути

Ти вже не чуєш…

Ти знаєш, як це бути на самоті?

Знаєш, як це - жити, але не прощати?

І як тінь йде

Там, за золотим парканом, гавкає

Де на кону щастя

Вона плаче…

Вона плаче, і хмари плачуть разом з нею

Вона плаче, але здалеку цього не чути

Вона плаче, і хмари плачуть разом з нею

Вона плаче, але здалеку цього не чути

Не йди далеко…

Вона плаче, і хмари плачуть разом з нею

Вона плаче, але здалеку цього не чути

Вона плаче, і хмари плачуть разом з нею

Вона плаче, але здалеку цього не чути

Ти вже не чуєш…