Laura e l'avvenire - Ivano Fossati

Laura l’avvenire ci sfugge tutto sta cambiando, amore e lavoro per esempio

Tutto sta mancando

La parte buona della nostra vita è ancora là nei bar sulla strada col futuro

che ci lluminava

Sembravi spaventata al primo incontro col tuo sorriso leggero sembravi più

fragile mentre preparavi in fondo agli occhi quell’attentato che sono le

lacrime al mio desiderio sincero

Laura prendi il tuo coraggio e abbracciami.

Abbracciami.

Ora questo posto non fa più per noi, questo è un deserto di democrazia,

oggi che la fabbrica chiude tutti se ne andranno.

Lasciamo libera la scena, anche noi!

Vieni.

E' così vero che non ha senso e forte l’indifferenza dei giorni,

Laura prendi il tuo cappello e andiamo

Che di strada, di strada, di strada ne avremo da raccontare.

In mezzo alla polvere di acido e d’argento.

Ti amavo, ti amo, e aggiungo mite un sentimento.

Dai prendi anche il mio cappotto dalla sedia che ce ne andiamo, noi due

Ora questo posto non fa più per noi, questo è un deserto della fantasia,

ora questo posto non fa più per noi

Лаура, майбутнє вислизає від нас, все змінюється, наприклад, любов і робота

Все бракує

Значна частина нашого життя все ще знаходиться в ґратах на дорозі в майбутнє

що нас просвітило

При першій зустрічі ти здавався наляканим своєю легкою посмішкою, тобою здавався більше

тендітний, поки ти в глибині очей готував ту атаку, що є

сльози від мого щирого бажання

Лора наберись сміливості і обійми мене.

Обійми мене.

Тепер це місце вже не для нас, це пустеля демократії,

сьогодні, коли фабрика закриється, всі підуть.

Залишимо і сцену вільною!

Ви приходьте.

Настільки правда, що байдужість днів не має сенсу і сильна,

Лора візьми свій капелюх і ходімо

А про вулицю, вулицю, вулицю нам доведеться розповісти.

Серед кислотного і срібного пилу.

Я любив тебе, я люблю тебе, і я додаю м’яке почуття.

Давай, візьми моє пальто зі стільця, коли ми йдемо, ми вдвох

Тепер це місце вже не для нас, це глушь фантазій,

тепер це місце вже не для нас