Elemental Crucifixion - Irkallian Oracle

Amidst these erected concrete wastelands

That your footsteps plow to sow your barren dreams

As well as those stellar shipwrecks flickering afar

That drifts in the idle, perfunctory current of the ages

And amidst this stumbling procession of thoughts and lives

And worlds and broken fingernails

Dust

Yes, amidst all this, it came to pass

That Eternity was stolen

And punctuated

The abyss awoke and spoke it’s name

Piercing the breath of the soul and the tissue of time

A steel-eyed horror nailing history’s scalp

Upon the crooked crux of all destinies aligned

A spark in the alley of dry ash trees

Stretching out into meaningless obscurity

Uprooted and aflame at the end of this grave descent

At the absolute nadir of the firmament

As Everything out from nothing became something

Or Something out from nothing became everything

The feral winds flee the fetching hand yet

Ever in a moment God bends beneath my tongue

And say:

I AM THAT I AM

Amidst this funeral sty that you claim to be your home

And amidst this yawning chasm of silence that you’ve flooded with your moans

Now — here: Nowhere

Death unlocks like a blazing charm of

Uncoiled, dawn, star

And traceless lightning

Traceless lightning between all that must or ought

Серед цих зведених бетонних пусток

Щоб твої кроки орали, щоб сіяти твої безплідні мрії

Так само як і ці зіркові уламки кораблів, що мерехтять далеко

Це дрейфує в пустій, поверхневій течії віків

І серед цієї спотикаючої ходи думок і життів

І світи, і зламані нігті

Пил

Так, серед усього цього, це сталося

Цю Вічність вкрали

І розділові

Безодня прокинулася і промовила своє ім’я

Пронизує подих душі й тканини часу

Жах із сталевими очима, що вбиває голову в історію

На кривій суті всі долі збігаються

Іскра в алеї сухих ясенів

Протягнувшись у безглузду безвісність

Вирваний і спалахнутий в кінці цього могильного спуску

На абсолютному найвищому рівні небесної небеси

Оскільки все з нічого стало чимось

Або щось із нічого стало всім

Дикі вітри ще тікають від руки, що приносить

За мить Бог схиляється під моїм язиком

І скажи:

Я ТИЙ, ЩО Я Є

Серед цього похоронного залу, який, як ви вважаєте, — ваш дім

І серед цієї зяючої прірви тиші, яку ви заполонили своїми стогонами

Зараз — тут: Ніде

Смерть відкривається, як палаючий чар

Розгорнутий, світанок, зірка

І безслідна блискавка

Безслідна блискавка між усім, що має або мусить