Ее высочество - Ирина Аллегрова

В пустынном гулком тронном зале

Принцесса с пажем говорила.

Как холодно!

— она сказала —

Иди ко мне, мой мальчик милый!

Как скоро нас разделит время,

Ничто не властно над судьбою.

Мне суждено быть королевой

И суждено не быть с тобою…

Ты не смотри, что я Высочество,

Спаси меня от одиночества.

К твоей груди прижаться хочется,

Прильнуть к волнующим губам.

Какой ты, Господи, застенчивый,

Друг друга нам бояться нечего.

И я доверчивому птенчику,

Тебе любовь свою отдам.

Врастали свечи в канделябры,

Мерцали, озаряя вечер.

Ну вот, теперь ты будешь храбрый,

Пока, любимый мой, до встречи.

Как скоро нас разделит время,

Ничто не властно над судьбою.

Мне суждено быть королевой

И суждено не быть с тобою.

Ты не смотри, что я Высочество,

Спаси меня от одиночества.

К твоей груди прижаться хочется,

Прильнуть к волнующим губам.

Какой ты, Господи, застенчивый,

Друг друга нам бояться нечего.

И я доверчивому птенчику,

Тебе любовь свою отдам.

Ты не смотри, что я Высочество,

Спаси меня от одиночества.

К твоей груди прижаться хочется,

Прильнуть к волнующим губам.

Какой ты, Господи, застенчивый,

Друг друга нам бояться нечего.

И я доверчивому птенчику,

Тебе любовь свою отдам.

Ты не смотри, что я Высочество,

Спаси меня от одиночества.

К твоей груди прижаться хочется,

Прильнуть к волнующим губам.

Какой ты, Господи, застенчивый,

Друг друга нам бояться нечего.

И я доверчивому птенчику,

Тебе любовь свою отдам.

У пустельному гулкому тронному залі

Принцеса з пажем говорила.

Як холодно!

- вона сказала -

Іди до мене, мій хлопчику милий!

Коли нас розділить час,

Ніщо не владне над долею.

Мені судилося бути королевою

І суджено не бути з тобою…

Ти не дивися, що я Високість,

Врятуй мене від самотності.

До твоїх грудей притулитися хочеться,

Пригорнути до хвилюючих губ.

Який ти, Господи, сором'язливий,

Один одного нам боятися нічого.

І я довірливому пташечку,

Тобі любов свою віддам.

Вростали свічки в Канделябри,

Мерехтіли, осяючи вечір.

Ну от тепер ти будеш хоробрий,

Поки що, любий мій, до зустрічі.

Коли нас розділить час,

Ніщо не владне над долею.

Мені судилося бути королевою

І суджено не бути з тобою.

Ти не дивися, що я Високість,

Врятуй мене від самотності.

До твоїх грудей притулитися хочеться,

Пригорнути до хвилюючих губ.

Який ти, Господи, сором'язливий,

Один одного нам боятися нічого.

І я довірливому пташечку,

Тобі любов свою віддам.

Ти не дивися, що я Високість,

Врятуй мене від самотності.

До твоїх грудей притулитися хочеться,

Пригорнути до хвилюючих губ.

Який ти, Господи, сором'язливий,

Один одного нам боятися нічого.

І я довірливому пташечку,

Тобі любов свою віддам.

Ти не дивися, що я Високість,

Врятуй мене від самотності.

До твоїх грудей притулитися хочеться,

Пригорнути до хвилюючих губ.

Який ти, Господи, сором'язливий,

Один одного нам боятися нічого.

І я довірливому пташечку,

Тобі любов свою віддам.