Свобода - Ирина Аллегрова

Нам по капле осталось допить,

Объявили посадку на рейс.

Было проще всегда уходить,

Оставаться всегда тяжелей.

И нью-йоркские окна глядят

На московскую зимнюю мглу,

И скульптура Свободы тебя

Ожидает на том берегу.

Улыбаться научишься там,

И как все отвечать: «Все окей»,

И вздыхать над куском пирога

О стране непутевой своей.

Между крыш небоскребов крутых

Небо порвано на лоскутки.

И таким же свободным, как ты,

По ночам места нет от тоски.

Припев:

Улетаешь в белом самолете,

Улетаешь к счастью своему.

Ты не понял, если ты свободен —

Значит, ты не нужен никому.

Ты не хмурь свои брови, родной,

И растерянно так не кури.

Может быть, и неснежной зимой

Прилетают в Нью-Йорк снегири.

И не надо заученных фраз,

Просто вспомни меня иногда.

Кто-то должен остаться сейчас,

Чтобы ты мог вернуться сюда.

Припев:

Улетаешь в белом самолете,

Улетаешь к счастью своему.

Ты не понял, если ты свободен —

Значит, ты не нужен никому.

Улетаешь, улетаешь,

Улетаешь к счастью своему.

Ты не понял, если ты свободен —

Значит, ты не нужен никому.

Нам по капле осталось допить,

Объявили посадку на рейс.

Было проще всегда уходить,

Оставаться всегда тяжелей.

И нью-йоркские окна глядят

На московскую зимнюю мглу,

И скульптура Свободы тебя

Ожидает на том берегу…

Припев:

Улетаешь в белом самолете,

Улетаешь к счастью своему.

Ты не понял, если ты свободен —

Значит, ты не нужен никому.

Никому.

Нам по крапі залишилося допити,

Оголосили посадку на рейс.

Було простіше завжди йти,

Залишатися завжди важче.

І нью-йоркські вікна дивляться

На московську зимову імлу,

І скульптура Свободи тебе

Чекає на тому березі.

Усміхатися навчишся там,

І як усі відповідати: «Все окей»,

І зітхати над шматком пирога

Про країну недолугою своєю.

Між дахами хмарочосів крутих

Небо порвано на клапті.

І таким же вільним, як ти,

По ночах місця немає від туги.

Приспів:

Відлітаєш у білому літаку,

Відлітаєш на щастя своє.

Ти не зрозумів, якщо ти вільний —

Значить, ти не потрібний нікому.

Ти не хмур свої брови, рідний,

І розгублено так не кури.

Можливо, і несніжної зими

Прилітають у Нью-Йорк снігурі.

І не треба заучених фраз,

Просто згадай мене іноді.

Хтось має залишитися зараз,

Щоб ти міг повернутися сюди.

Приспів:

Відлітаєш у білому літаку,

Відлітаєш на щастя своє.

Ти не зрозумів, якщо ти вільний —

Значить, ти не потрібний нікому.

Відлітаєш, відлітаєш,

Відлітаєш на щастя своє.

Ти не зрозумів, якщо ти вільний —

Значить, ти не потрібний нікому.

Нам по крапі залишилося допити,

Оголосили посадку на рейс.

Було простіше завжди йти,

Залишатися завжди важче.

І нью-йоркські вікна дивляться

На московську зимову імлу,

І скульптура Свободи тебе

Чекає на тому березі…

Приспів:

Відлітаєш у білому літаку,

Відлітаєш на щастя своє.

Ти не зрозумів, якщо ти вільний —

Значить, ти не потрібний нікому.

Нікому.