Позолота - Ирина Аллегрова

1. Как нелегко быть умной и красивой,

Судьба не очень любит нас таких.

По нам вздыхают издали мужчины,

Но женятся зачем-то на других.

Держаться в форме — тонкая наука,

Но солнце невозможно спрятать в тень.

Какой же надо быть, однако, с… умной,

Чтоб глупою казаться каждый день.

Припев:

Позолота, позолота,

Мишура и конфетти.

Как счастливой быть охота,

Верить в то, что впереди.

Дети, дом, семья, работа

И любимые друзья.

Позолота, позолота,

А под ней живая я.

2.Со мною трудно, но зато не скучно,

Хотя подруги в гости не зовут.

Ведь бродит муж подруги, словно туча,

И кошки на душе его скребут.

Ах, принцы, принцы, принцы, принцы, принцы

Куда-то мимо скачут на коне.

И видимо придётся к ним спуститься,

Раз тяжело подняться им ко мне.

Припев.

Как нелегко быть умной и красивой,

Судьба не очень любит нас таких.

По нам вздыхают издали мужчины,

А женятся зачем-то на других.

Припев.

1. Як нелегко бути розумною і гарною,

Доля не дуже любить нас таких.

За нами зітхають здалеку чоловіки,

Але одружуються навіщось на інших.

Триматися у формі — тонка наука,

Але сонце неможливо сховати в тінь.

Який треба бути, однак, з... розумною,

Щоб нерозумно здаватися щодня.

Приспів:

Позолота, позолота,

Мішура та конфетті.

Як щасливою бути полювання,

Вірити в те, що попереду.

Діти, будинок, сім'я, робота

І улюблені друзі.

Позолота, позолота,

А під нею жива я.

2.Зі мною важко, але зате не нудно,

Хоча подруги в гості не звуть.

Адже бродить чоловік подруги, немов хмара,

І кішки на душі його шкребуть.

Ах, принци, принци, принци, принци, принци

Кудись повз скачуть на коні.

І мабуть доведеться до ними спуститися,

Раз важко піднятися їм до мене.

Приспів.

Як нелегко бути розумною і гарною,

Доля не дуже любить нас таких.

За нами зітхають здалеку чоловіки,

А одружуються навіщось на інших.

Приспів.