Не нужен - Ирина Аллегрова

Осень листьями усыпала

Тротуары в нашем городе.

Уходить мне в осень выпало

Хоть на все четыре стороны.

Рвутся нити между душами,

А потом не может быть больней.

Тихо шла и молча слушала

То, что осень говорила мне.

Припев:

Отражаясь в окнах домов и в лужах,

Осень говорила красивая:

«Он тебе не нужен, не нужен, не нужен,

Не твоя судьба это, не твоя».

Шла по городу огромному,

Ветер листья с тополей срывал.

По рефлексу безусловному

Равнодушно светофор мигал.

Шла совсем одна по городу,

По асфальту шла, как по струне,

И прохожим было всё равно,

То, что осень говорила мне.

Припев:

Отражаясь в окнах домов и в лужах,

Осень говорила красивая:

«Он тебе не нужен, не нужен, не нужен,

Не твоя судьба это, не твоя».

Осінь листям усипала

Тротуари в нашому місті.

Іти мені в осінь випало

Хоч на всі чотири сторони.

Рвуться нитки між душами,

А потім не може бути хворішим.

Тихо йшла і мовча слухала

Те, що осінь казала мені.

Приспів:

Відбиваючись у вікнах будинків і в калюжах,

Осінь говорила гарна:

«Він тобі не потрібен, не потрібен, не потрібен,

Не твоя доля це, не твоя».

Ішла містом величезному,

Вітер листя з тополь зривав.

За рефлексом безумовним

Байдуже світлофор миготів.

Ішла зовсім одна по місту,

По асфальту йшла, як по струні,

І перехожим було все одно,

Те, що осінь казала мені.

Приспів:

Відбиваючись у вікнах будинків і в калюжах,

Осінь говорила гарна:

«Він тобі не потрібен, не потрібен, не потрібен,

Не твоя доля це, не твоя».