Над пропастью во ржи - Ирина Аллегрова

1. Сколько нам идти, скажи,

По над пропастью во ржи?

Вдруг случится, что забудемся мы,

Не заметив приход зимы.

Ты смеешься и поешь, но обманывает рожь,

Бесконечностью своею пьяня,

И в пропасть меня маня.

Припев: Мы над пропастью во ржи,

Мы над пропастью во ржи,

Поцелуй, пускай сорвусь внезапно вниз.

Мы над пропастью во ржи,

Ты последний за всю жизнь

Мой каприз.

2. Смотришь сверху на меня,

В полдень душу леденя.

Пожалей меня, я просто тону

В прохладном твоем плену.

Ты смеешься и поешь, но обманывает рожь,

Бесконечностью своею пьяня,

И в пропасть меня маня.

Припев: Мы над пропастью во ржи,

Мы над пропастью во ржи,

Поцелуй, пускай сорвусь внезапно вниз.

Мы над пропастью во ржи,

Ты последний за всю жизнь

Мой каприз.

Припев: Мы над пропастью во ржи,

Мы над пропастью во ржи,

Поцелуй, пускай сорвусь внезапно вниз.

Мы над пропастью во ржи,

Ты последний за всю жизнь

Мой каприз.

Сколько нам идти, скажи,

По над пропастью во ржи?

Вдруг случится, что забудемся мы,

Не заметив приход зимы.

Вдруг случится, что забудемся мы,

Не заметив приход зимы.

Вдруг случится, что забудемся мы,

Не заметив приход зимы.

1. Скільки нам йти, скажи,

По над прірвою ворожі?

Раптом станеться, що ми забудемо,

Не помітивши прихід зими.

Ти смієшся і співаєш, але обманює жито,

Нескінченністю своєю п'яня,

І пропасти мене маня.

Приспів: Ми над прірвою ворожі,

Ми над прірвою іржі,

Поцілуй, нехай зірвусь раптово вниз.

Ми над прірвою іржі,

Ти останній за все життя

Моя примха.

2. Дивишся зверху на мене,

Опівдні душу льодяника.

Пошкодуй мене, я просто тону

У прохолодному твоєму полоні.

Ти смієшся і співаєш, але обманює жито,

Нескінченністю своєю п'яня,

І пропасти мене маня.

Приспів: Ми над прірвою ворожі,

Ми над прірвою іржі,

Поцілуй, нехай зірвусь раптово вниз.

Ми над прірвою іржі,

Ти останній за все життя

Моя примха.

Приспів: Ми над прірвою ворожі,

Ми над прірвою іржі,

Поцілуй, нехай зірвусь раптово вниз.

Ми над прірвою іржі,

Ти останній за все життя

Моя примха.

Скільки нам йти, скажи,

По над прірвою ворожі?

Раптом станеться, що ми забудемо,

Не помітивши прихід зими.

Раптом станеться, що ми забудемо,

Не помітивши прихід зими.

Раптом станеться, що ми забудемо,

Не помітивши прихід зими.