Москвичи и москвички - Ирина Аллегрова

Над Москвой догорает закат

Отдыхает огромный город

Сквозь него мы идём наугад

Говорим невпопад, прогоняем холод

Любовью, живою водою, словно незримою нитью

Связаны были души родные

Только нынче в сухом остатке, ссоры и непонятки

Сном оказалось, нам показалось

Мы почти что чужие…

Припев:

Москвичи и москвички, поезда-электрички

Миллионы налички ночью и днём

Живёт не оглянется город-красавица,

А ведь мы сейчас, наверное, расстанемся

И оставим мечту на потом

Ну, что мне так больно сейчас

Может, ты стал моею привычкой?

Привычкой любовь не вернуть ещё раз

Костёр не разжечь отсыревшею спичкой

А, может, ошибка — и ты моя половинка

Все мое счастье, надежда в ненастье

Друг без друга страдаем, вместе тоже не можем мы

Отыскать середину, найти середину

Просто не в нашей власти…

Над Москвою догоряє захід сонця

Відпочиває величезне місто

Крізь нього ми йдемо навмання

Говоримо невпопад, проганяємо холод

Любов'ю, живою водою, немов незримою ниткою

Пов'язані були душі рідні

Тільки нині в сухому залишку, сварки та незрозумілості

Сном виявилося, нам здалося

Ми майже чужі…

Приспів:

Москвичі та москвички, потяги-електрички

Мільйони готівки вночі та днем

Живе не оглянеться місто-красуня,

А адже ми зараз, напевно, розлучимося

І залишимо мрію на потім

Ну, що мені так боляче зараз

Може, ти став моєю звичкою?

Звичкою кохання не повернути ще раз

Костер не розпалити сірником, що відволожився

А може помилка — і ти моя половинка

Все моє щастя, надія в негода

Друг без друга страждаємо, разом теж не можемо ми

Знайти середину, знайти середину

Просто не в нашій владі...