Исповедь - Ирина Аллегрова

Та девочка, котоpой я была,

О славе и любви всегда мечтала,

Она ушла навеки в зеpкала

В тот день, когда я женщиною стала.

Чтоб душу охpанять мою от зла,

Чтоб обо мне молиться тихо Богу,

Она навек осталась недотpогой,

Та девочка, котоpой я была.

Промчатся годы быстpые,

К той девочке на исповедь,

Сама к себе на исповедь

Приду когда-нибудь.

Как ты жила — неистово,

Любила ли — неистово,

В любви искала истину,

Ты каешься — ничуть.

Та девочка, котоpой я была,

Живет вдали светло и безмятежно,

А я сгоpаю каждый день дотла

В костpе безумий и желаний грешных.

Есть у меня и славы два крыла,

И даже улыбается мне счастье,

Так что же я завидую так часто

Той девочке, котоpой я была.

Промчатся годы быстpые,

К той девочке на исповедь,

Сама к себе на исповедь

Приду когда-нибудь.

Как ты жила — неистово,

Любила ли — неистово,

В любви искала истину,

Ты каешься — ничуть.

Промчатся годы быстpые,

К той девочке на исповедь,

Сама к себе на исповедь

Приду когда-нибудь.

Как ты жила — неистово,

Любила ли — неистово,

В любви искала истину,

Ты каешься — ничуть.

Как ты жила — неистово,

Любила ли — неистово,

В любви искала истину,

Ты каешься — ничуть.

Та дівчинка, якою я була,

Про славу і любов завжди мріяла,

Вона пішла навіки в дзеркала

Того дня, коли я стала жінкою.

Щоб душу охороняти мою від зла,

Щоб молитися про мене тихо Богу,

Вона навік залишилася недоторгою,

Та дівчинка, якою я була.

Промчать роки швидкі,

До тієї дівчинки на сповідь,

Сама до себе на сповідь

Прийду колись.

Як ти жила — несамовито,

Любила — чи несамовито,

В любові шукала істину,

Ти каєшся анітрохи.

Та дівчинка, якою я була,

Живе вдалині світло і безтурботно,

А я згораю щодня вщент

У багаті безумств і бажань грішних.

Є у мені і слави два крила,

І навіть посміхається мені щастя,

Так що я вже заздрю ​​так часто

Тієї дівчинці, якою я була.

Промчать роки швидкі,

До тієї дівчинки на сповідь,

Сама до себе на сповідь

Прийду колись.

Як ти жила — несамовито,

Любила — чи несамовито,

В любові шукала істину,

Ти каєшся анітрохи.

Промчать роки швидкі,

До тієї дівчинки на сповідь,

Сама до себе на сповідь

Прийду колись.

Як ти жила — несамовито,

Любила — чи несамовито,

В любові шукала істину,

Ти каєшся анітрохи.

Як ти жила — несамовито,

Любила — чи несамовито,

В любові шукала істину,

Ти каєшся анітрохи.