Двое - Ирина Аллегрова

Непростую жизнь выбрали они

И встречали шторм стоя.

И сама судьба не цеплялась к ним,

Потому что их двое.

Говорить ничего не нужно,

Тот, кто был в беде, поймёт и так,

Потому что мужская дружба

Не кончается на словах.

И казалось им, что так будет вечно,

И всегда двоим жить на свете легче,

Жизнь, как коршун, вдруг выбирает жертву,

Будет помнить друг, верный друг.

Но бывает так — погибает друг,

Одному теперь трудно.

Правая рука онемела вдруг

И плывёт во тьме судно.

Говорить ничего не нужно,

Этот жребий выбрала судьба,

Друг уходит, но только дружба

Не кончается и тогда.

И казалось им, что так будет вечно,

И всегда двоим жить на свете легче,

Жизнь, как коршун, вдруг выбирает жертву,

Будет помнить друг, верный друг.

Раньше были вы близкими людьми,

На двоих деля радость.

Только и теперь, в небо воспарив,

Он навек с тобой рядом.

Этот мир, как кусочек хлеба,

Разломился для вас теперь,

Он живёт за тебя на небе,

За него живи на земле.

И казалось им, что так будет вечно,

И всегда двоим жить на свете легче,

Жизнь, как коршун, вдруг выбирает жертву,

Будет помнить друг, верный друг.

Непросте життя обрали вони

І зустрічали шторм стоячи.

І сама доля не чіплялася до них,

Тому що їх удвічі.

Говорити нічого не потрібно,

Той, хто був у біді, зрозуміє і так,

Тому що чоловіча дружба

Не закінчується на словах.

І здавалося їм, що так буде вічно,

І завжди двом жити на світлі легше,

Життя, як шуліка, раптом вибирає жертву,

Пам'ятатиме друг, вірний друг.

Але буває так — гине друг,

Одному тепер важко.

Права рука оніміла раптом

І пливе у тьми судно.

Говорити нічого не потрібно,

Це жереб вибрала доля,

Друг йде, але тільки дружба

Не закінчується і тоді.

І здавалося їм, що так буде вічно,

І завжди двом жити на світлі легше,

Життя, як шуліка, раптом вибирає жертву,

Пам'ятатиме друг, вірний друг.

Раніше були ви близькими людьми,

На двох ділячи радість.

Тільки і тепер, у небо здійнявшись,

Він назавжди з тобою поруч.

Цей світ, як шматочок хліба,

Розломився для вас тепер,

Він живе за тебе на небі,

За нього живи на землі.

І здавалося їм, що так буде вічно,

І завжди двом жити на світлі легше,

Життя, як шуліка, раптом вибирає жертву,

Пам'ятатиме друг, вірний друг.