Армения - Ирина Аллегрова

Завертелась жизни лента бесконечной суетой.

Голос твой, забытым эхом позовет меня домой.

Там камнями застыло время, исчезая в синеве.

Жди меня, Армения, я еще вернусь к тебе!

Жди меня, Армения, я еще вернусь к тебе!

Я закрою глаза и услышу дыхание ветра в горах.

Может, он мне хочет рассказать про сад на камнях, про древний Арцах.

Стены старых церквей хранят тайны покрытых слезами веков.

Земля моя, я иду к тебе, к чистой воде родников!

Завертелась жизни лента бесконечной суетой.

Голос твой забытым эхом, позовет меня домой.

Там камнями застыло время, исчезая в синеве.

Жди меня, Армения, я еще вернусь к тебе!

Жди меня, Армения, я еще вернусь к тебе!

Горсть земли, где был Ной,

Я у сердца храню, чтобы помнить всегда,

Как разбросало нас, будто зерна,

По белому свету судьба!

Завертелась жизни лента бесконечной суетой.

Голос твой забытым эхом, позовет меня домой.

Там камнями застыло время, исчезая в синеве.

Жди меня, Армения, я еще вернусь к тебе!

Жди меня, Армения, я еще вернусь к тебе!

Завертелась жизни лента бесконечной суетой.

Голос твой забытым эхом, позовет меня домой!

Там камнями застыло время, исчезая в синеве.

Жди меня, Армения, я еще вернусь к тебе!

Жди меня, Армения, я еще вернусь к тебе!

Жди меня, Армения, я еще вернусь к тебе!

Закрутилася життя стрічка нескінченною суєтою.

Голос твій, забутою луною покличе мене додому.

Там камінням застигнув час, зникаючи в синю.

Чекай мене, Вірменія, я ще повернуся до тебе!

Чекай мене, Вірменія, я ще повернуся до тебе!

Я закрию очі і почую подих вітру в горах.

Може, він мені хоче розповісти про сад на каменях, про стародавній Арцах.

Стіни старих церков зберігають таємниці покритих сльозами віків.

Земля моя, я йду до тебе, до чистої води джерел!

Закрутилася життя стрічка нескінченною суєтою.

Голос твій забутою луною, покличе мене додому.

Там камінням застигнув час, зникаючи в синю.

Чекай мене, Вірменія, я ще повернуся до тебе!

Чекай мене, Вірменія, я ще повернуся до тебе!

Жменя землі, де був Ной,

Я у серця зберігаю, щоб пам'ятати завжди,

Як розкидало нас, наче зерна,

З білого світу доля!

Закрутилася життя стрічка нескінченною суєтою.

Голос твій забутою луною, покличе мене додому.

Там камінням застигнув час, зникаючи в синю.

Чекай мене, Вірменія, я ще повернуся до тебе!

Чекай мене, Вірменія, я ще повернуся до тебе!

Закрутилася життя стрічка нескінченною суєтою.

Голос твій забутою луною, покличе мене додому!

Там камінням застигнув час, зникаючи в синю.

Чекай мене, Вірменія, я ще повернуся до тебе!

Чекай мене, Вірменія, я ще повернуся до тебе!

Чекай мене, Вірменія, я ще повернуся до тебе!