The Cavern - Inter Arma

The sun stings my faded eyes

On this burning morn

No refuge in sight

No breath to cull a cry

Dragging my broken bones

In a trail of dust behind me

Under the dispiriting watch

Of the soulless, blinding eye

Rising from the desert

An exiled peak stands forlorn

A vast fortress whose facade

Defies the will of all men

Crawling from the desert

An exiled man weeps forlorn

A frail vessel whose will

Has been defied by all men

In the shadow of a gnarled tree

At the foot of the peak, I collapse

And with one last remaining thought

I yearn for a grave in which to lie

Rising from the desert

An exiled peak stands forlorn

A vast fortress whose facade

Defies the will of all men

Crawling from the desert

An exiled man weeps forlorn

A frail vessel whose will

Has been defied by all men

Can be this be the end?

Is this all I have left?

To die at the foot of this towering peak?

As night’s hold creeps forward

A brilliant light appears from a concealed hollow

I gather my strength and rise from the dust

For this strange light lures me forward

It calls my name

It draws me near

It calls me name

It draws me near

I cross the threshold into this new realm

And with every step the light becomes brighter

As exhaustion’s clutch takes hold, I fall to the bank

Of a shimmering pool as clear as glass

Millions of brilliant lights dance and flicker from it’s depths

And with a sigh I cup my hands and drink

As my body falls numb and the light begins to fade

I know that in this cavern I’ll die

Bird of prey

What is your place

Down in the fields

Trespasser divine

No hunger atones

And still you must weep

Over the bones

And burn like the sun

Bearing the load

There’s no peace

Not in the sky

Not in the sea

Down in the dirt

Is where it must be

Down in the earth

Is where it must be

Down in the dirt

Is where it must be

Down in the dirt

Bird of prey

Trespasser divine

How do you sleep

Or measure the time

Your hunger alone

Must burn like the sun

And still you must weep

For everyone

For everyone

I awake to the howling of wind

My breath like acrid smoke in this thin glacial air

Where have I gone?

I try to shake off the confusion

And when I rise to my feet

I look out…

How am I standing at the summit of this lonesome peak?

Where have I gone?

The night sky splits and from it’s wound

Bleeds a spiraling aurora

As this spectacle draws closer

A figure appears

An ethereal woman whose long hair veils her face

She offers me her hand and tells me to not be afraid

I take it and she pulls me to her breast

«Don't be afraid, don’t be afraid» she says

As everything turns black

Сонце коле мої вицвілі очі

Цього палаючого ранку

Притулку не видно

Немає дихання, щоб збити крик

Тягну свої зламані кістки

У сліді пилю за мною

Під гнітючим годинником

Бездушного, сліпучого ока

Піднявшись із пустелі

Вигнана вершина стоїть занедбана

Величезна фортеця з фасадом

Заперечує волю всіх людей

Поповзає з пустелі

Вигнанець плаче занедбано

Тендітне судно, чия воля

Усі чоловіки кинули виклик

У тіні корюватого дерева

Біля підніжжя вершини я впадаю

І з останньою думкою

Я сучу могили в якій лежати

Піднявшись із пустелі

Вигнана вершина стоїть занедбана

Величезна фортеця з фасадом

Заперечує волю всіх людей

Поповзає з пустелі

Вигнанець плаче занедбано

Тендітне судно, чия воля

Усі чоловіки кинули виклик

Чи може бути це кінець?

Це все, що у мене залишилося?

Померти біля підніжжя цієї високої вершини?

У міру того, як нічна фіксація тягнеться вперед

З прихованої западини з’являється яскраве світло

Збираюся з силою і встаю з пороху

Бо це дивне світло манить мене вперед

Це називає моє ім’я

Це наближає мене

Це називає мене на ім’я

Це наближає мене

Я переступаю поріг у цю нову сферу

І з кожним кроком світло стає яскравішим

Коли виснаження набирає силу, я падаю на берег

Про мерехтливий басейн, прозорий, як скло

Мільйони блискучих вогнів танцюють і мерехтять з його глибин

І, зітхнувши, я обхоплюю долоні й п’ю

Коли моє тіло німіє, а світло починає зникати

Я знаю, що в цій печері я помру

Хижий птах

Яке ваше місце

Внизу на полях

Порушник божественний

Немає спокутування голоду

І все одно треба плакати

Над кістками

І горіти, як сонце

Несуча навантаження

Немає миру

Не в небі

Не в морі

Внизу в бруд

Там, де має бути

Внизу на землі

Там, де має бути

Внизу в бруд

Там, де має бути

Внизу в бруд

Хижий птах

Порушник божественний

Як ви спите

Або виміряйте час

Тільки твій голод

Має горіти, як сонце

І все одно треба плакати

Для всіх

Для всіх

Я прокидаюся від виття вітру

Мій подих наче їдкий дим у цьому розрідженому льодовиковому повітрі

Куди я подівся?

Я намагаюся витхнутися від розгубленості

І коли я встаю на ноги

Я дивлюся…

Як я стою на вершині цієї самотньої вершини?

Куди я подівся?

Нічне небо розколюється і з нього рани

Зливає спіральне сяйво

Оскільки це видовище наближається

З’являється фігура

Ефірна жінка, чиє довге волосся прикриває обличчя

Вона простягає мені руку й каже не боятися

Я беру і вона притягує мене до своїх грудей

«Не бійся, не бійся», — каже вона

Як все стає чорним