An Archer in the Emptiness - Inter Arma

I was born under a summer night’s sky

Wrapped in the gossamer of heaven’s vault

I was raised in the fields of a kingdom untamed

Versed in the lore of the cosmos' might

Oh, how I long

For a solitude so pure

Free from the uproar

Of man’s loathsome song

Oh, how I long

For a slumber so true

Beyond the ceaseless din

Of man’s loathsome song

As a young man I’ve ventured far from youthful realm

Spellbound by the allure of a city never at peace

Here, in this obdurate heart, I’ve learned of suffering

And vowed to forsake it all;

to roam the stars evermore

Oh, how I long

For a solitude so pure

Free from the uproar

Of man’s loathsome song

Oh, how I long

For a slumber so true

Beyond the ceaseless din

Of man’s loathsome song

Lead me to the archer’s hold

Where the curses reach no ear

I’d tether my dreams to the crescent of his bow

And hang my anathemas from the point of his arrow

Oh, how I long to breathe the same breath as the archer in the emptiness

Я народився під літнім нічним небом

Загорнутий у павутинку небесного склепіння

Я виріс на полях неприрученого королівства

Обізнаний у знаннях про могутність космосу

О, як я туг

Для такої чистої самотності

Вільний від галасу

Про огидну пісню людини

О, як я туг

Для справжнього сну

Поза безперервною гомінкою

Про огидну пісню людини

Будучи молодим чоловіком, я наважився далеко від юності

Зачарований чарівністю міста, яке ніколи не перебуває в спокої

Тут, у цьому непохитному серці, я навчився страждання

І поклявся покинути все це;

щоб завжди блукати серед зірок

О, як я туг

Для такої чистої самотності

Вільний від галасу

Про огидну пісню людини

О, як я туг

Для справжнього сну

Поза безперервною гомінкою

Про огидну пісню людини

Веди мене до трюму лучника

Де прокльони не доходять до вуха

Я б прив’язав свої мрії до півмісяця його лука

І повісьте мої анафеми на вістря його стріли

О, як я хочу вдихнути те саме дихання, що й лучник у порожнечі