Фотоальбом - Инфинити

Когда ты сам с собой нужно быть тише

Чтоб никто не услышал о чём твои мысли

Чтоб расставить по местам.

кто свой, а кто лишний

Что в мою жизнь они в итоге привнесли.

Я открою свой старый фотоальбом

Детские фотки, записки в нём

Старые друзья, крепкая семья

Разглядываю дальше — первая любовь моя.

Смотрю на неё и почему-то грустно

Она ведь также хороша — странное чувство

И ведь не сильно изменилась по прошествии лет

Это наверное в прошлое краткосрочный билет.

Наши школьные годы и наш выпускной,

А вот здесь её украдкой провожаю домой

Все друзья тогда смеялись, говорили: «Пройдёт»

А ведь первую любовь нам никто не вернёт.

Кто-то добился высот, кто-то упал лицом в грязь

Всё так сильно изменилось и не наша в том власть

Что друзья поделились, что любовь изменилась

Лишь перед родителями не извинились.

Прости меня отец, я тогда был виноват

Я хочу вернуться в детство, только нет пути назад

Я так сейчас хочу всё по-другому повернуть

И прошу лишь об одном, ты меня не забудь.

Да, я — блудный сон, многого не понимаю

Да, набью себе шишек и позже осознаю

Глубину твоих наказов и смысл твоих слов,

Но тогда авторитетней было слово пацанов.

Прости мам за слёзы по ночам

Да, порою возвращался домой вдребезги пьян

И слишком много грубых слов срывалось с моих уст

Ну и чего я добился, я изнутри пуст.

Моё сердце наполнено чужою душою

Хотя должны быть заполнено мама тобою

Ведь когда-нибудь и мы состаримся сами

Папа-мама, плечом и сердцем мы с вами…

Коли ти сам з собою потрібно бути тихіше

Щоб ніхто не почув про що твої думки

Щоб розставити за місцями.

хто свій, а хто зайвий

Що в моє життя вони в підсумку привнесли.

Я відкрию свій старий фотоальбом

Дитячі фотки, записки в ньому

Старі друзі, міцна сім'я

Розглядаю далі — перше кохання моє.

Дивлюся на неї і чомусь сумно

Адже вона також хороша — дивне почуття

І адже не сильно змінилася після протягом років

Це напевно в минуле короткостроковий квиток.

Наші шкільні роки і наш випускний,

А ось тут її крадькома проводжу додому

Всі друзі тоді сміялися, казали: «Пройде»

А бо перше кохання нам ніхто не верне.

Хтось добився висот, хтось упав обличчям у бруд

Все так сильно змінилося і не наша в тому влада

Що друзі поділилися, що кохання змінилося

Лише перед батьками не вибачилися.

Вибач мені батько, я тоді був винен

Я хочу повернутися в дитинство, тільки немає шляху назад

Я так зараз хочу все по-іншому повернути

І прошу лише про одного, ти мене не забудь.

Так, я — блудний сон, багато чого не розумію

Так, наб'ю собі шишок і пізніше усвідомлюю

Глибину твоїх наказів і смисл твоїх слів,

Але тоді авторитетніше було слово пацанів.

Пробач мам за сльози по ночах

Так, часом повертався додому вщент п'яний

І багато грубих слів зривалося з моїх вуст

Ну і чого я досяг, я зсередини порожній.

Моє серце наповнене чужою душею

Хоча має бути заповнено мама тобою

Адже колись і ми старішаємо самі

Тато-мамо, плечем і серцем ми з вами ...