Enraged and Drowning Sullen - Inferi

Cycles of livid death in the shallows of the stygian marsh

Toiling with dying breath true horrors of the trapped souls

Below that of a seething cauldron

Drowning beneath, bereft and sullen

Never to breach the surface forever to suffer

Tides of murk churn

Somatic beings of wrath flail

Striking one another, violently surging forth as one

True human form be it vile

The aversive hostiles look on to me

Resentment an ebb from thine eyes

Blessed be the womb that bore thee

In weeping and grieving may you long remain

Blessed be the womb that bore thee

Accursed spirits may your plights be in vain

Shackled to the depths and the violence you crave

City of dis, demise

We enter secure in our cause

Barriers jut from the murk

The mire with red embers smolder

Forming lit towers that scrape the sky

Endless are fields with tombs ablaze

Everlasting in eternal flame

Heretics of heaven, blasphemers of god confined

All give out a low moaning wail

Crestfallen to the bed of thy flame

Those who hath fallen from heaven await

The guardians of dis

Deny entrance through the city

Forewarns of death, to never leave from this fallen estate

A thousand serpent furies defend at the gates

Infernal demons refined

From flesh to mist with sword and fist

An effortless subsequent

Storm of the city of dis

The guardians stood in his way

Every one of them stood to be slain

While crushing their bones into dust

Those that remain will cower in vain

All of the guardians stood in his way

Every one of them stood to be slain

The only true god a warrior trusts

Stains on his blade the color of rust

The harbingers of death

Chant for dying breath

The enraged and drowning sullen

Soak in the remains

Of the guardians who’ve fallen

Цикли багряної смерті на мілині стігійського болота

Трудячись із вмираючим подихом, справжні жахи потрапили в пастку душ

Нижче за киплячий казан

Тоне внизу, позбавлений і похмурий

Ніколи не вириватися на поверхню вічно страждати

Припливи мряки

Соматичні істоти гніву

Вдаряючись один про одного, різко вириваючись, як одне ціле

Справжня людська форма, нехай вона негідна

Відразливі вороги дивляться на мене

Образа відпливає від твоїх очей

Благословенне лоно, що породило тебе

У плачі й скорботі нехай ви довго залишаєтесь

Благословенне лоно, що породило тебе

Прокляті духи, нехай ваше становище буде марним

Закутий до глибини та насильства, якого ти жадаєш

Місто дис, загибель

Ми вступаємо безпечно у нашу справу

Бар’єри стирчать із темряви

Тліє болото з червоними вуглинками

Утворюючи освітлені вежі, які скребуть небо

Безкраї поля з палаючими гробницями

Вічний у вічному вогні

Єретики неба, богохульники обмежені

Усі видають тихий стогін

Припав до ложа твого полум’я

Ті, хто впав з небес, чекають

Опікуни дис

Заборонити проїзд через місто

Попереджає про смерть, щоб ніколи не залишати цей загиблий маєток

Тисяча зміїних фурій захищається біля воріт

Пекельні демони витончені

Від плоті до туману з мечем і кулаком

Подальше без зусиль

Буря міста дис

Опікуни стали на заваді

Кожен із них був убитий

При цьому їх кістки дроблять у порох

Ті, що залишилися, будуть журитися марно

Усі опікуни стояли на його шляху

Кожен із них був убитий

Єдиний справжній бог, якому довіряє воїн

Плями на його лезі кольору іржі

Провісники смерті

Приспів для передсмертного дихання

Розлючений і потопаючий похмурий

Замочіть в залишках

Про опікунів, які впали