Сейчас - Илья Орлов

Она сидела на солнце, смотрела на птиц и писала что-то…

Возможно, стихи, возможно, прозу…

Возможно, мне следует быть осторожней

С теми, кто носит рыжие волосы, сидя на мраморных звёздах.

Завтра в Москву я уеду в автобусе ночью, и будет поздно…

Совсем рядом я оглянулся потом ещё и ещё один раз.

Что она пишет, о чём она думает, ждёт ли кого-то сейчас?

Камни, деревья, скамейки и чайки

Всё видят, в который раз.

Кто-то кого-то встречает случайно,

А кто-то один сейчас.

Собака идёт, улыбается, машет хвостом,

Во рту у неё мячик,

Чихает мальчик…

Тебя я увижу ещё раз, я знаю, потом.

Пока и удачи.

Я ушёл, а моё хорошее настроение осталось сидеть там,

Смотреть на неё, её ручку, тетрадь и гадать:

Что она пишет, о чём она думает?

Я бы хотел знать…

Камни, деревья, скамейки и чайки

Всё видят, в который раз.

Кто-то кого-то встречает случайно,

А кто-то один сейчас

Вона сиділа на сонце, дивилася на птиць і писала щось...

Можливо, вірші, можливо прозу…

Можливо, мені слід бути обережнішим

З тими, хто носить руде волосся, сидячи на мармурових зірках.

Завтра до Москви я поїду в автобусі вночі, і буде пізно…

Зовсім поруч я оглянувся потім ще й ще один раз.

Що вона пише, про що вона думає, чи чекає когось зараз?

Камені, дерева, лави та чайки

Все бачать, вкотре.

Хтось когось зустрічає випадково,

А хтось один зараз.

Собака йде, усміхається, махає хвостом,

Ворту у неї м'ячик,

Чихає хлопчик…

Тебе я побачу ще раз, я знаю, потім.

Поки що й удачі.

Я пішов, а мій гарний настрій залишився сидіти там,

Дивитися на неї, її ручку, зошит і гадати:

Що вона пише, про що вона думає?

Я би хотів знати…

Камені, дерева, лави та чайки

Все бачать, вкотре.

Хтось когось зустрічає випадково,

А хтось один зараз