Усталость - Илья Орлов

Усталость… С неба капает апрель,

Повсюду в черный снег роняя звезды.

Короткий странный сон.

И что теперь?

Все будет ясно рано или поздно.

Как письма, эта нервная весна

Рвет тонкий лед Невы.

Не вы, но кто же?

Не я, неясно вы, или она…

Вы с ней сейчас ни капли не похожи.

Собачий визг и тормоза машин.

Заплачет кто-то, но его не слышно.

Рычат мосты и площади, спеши,

Вернись домой, пока не сносит крышу…

Настанет вечер, все сойдет на ноль.

Сожжет квадраты окон дом напротив.

И в фа-диез, а может в соль-бемоль

Сыграет Куду день.

Придет, не спросит

Актриса Ночь.

И время в тишину

Войдет, как в воду входят в летний вечер.

Едва-едва день отойдет ко сну,

Замрут деревья и опустят плечи.

И будто этот город с высоты —

В пустой коробке детская игрушка.

Тот кубик — я, а этот кубик — Ты…

А кто-то там в обнимку спит с подушкой…

Втома… З неба капає квітень,

Всюди в чорний сніг кидаючи зірки.

Короткий дивний сон.

І що тепер?

Все буде ясно рано чи пізно.

Як листи, ця нервова весна

Рве тонкий лід Неви.

Не ви, але хто ж?

Не я, незрозуміло ви, чи вона...

Ви з ній зараз ні краплі не схожі.

Собачий вереск і гальма машин.

Заплаче хтось, але його не чути.

Ричать мости і площі, поспішай,

Повернися додому, доки не зносить дах…

Настане вечір, все зійде на нуль.

Спалить квадрати вікон будинок навпроти.

І в фа-дієз, а може у сіль-бемоль

Зіграє Кудись день.

Прийде, не спитає

Актриса Ніч.

І час у тишу

Увійде, як у воду входять у літній вечір.

Щойно день відійде на сну,

Замруть дерева і опустять плечі.

І ніби це місто з висоти —

У порожній коробці дитяча іграшка.

Той кубик - я, а цей кубик - Ти ...

А хтось там в обіймах спить з подушкою…