The Minstrel - Ian & Sylvia

I am the lonely minstrel, come reward me for my tale

All my comrades are insane or else they are in jail

And my story does not shame me, though my life is not the best

I have no respect for heroes, they are misfits like the rest

There’s no place

For a conqueror’s sword

In the mind of a man

Who is easily bored

There is no use to tell me what I hav or what I need

My greatest admiration are for mn who were deceased

And the lies that have contorted us are no excuse to lose

The precious time we have in life and everything we do

Every day

Makes no sense to say

That somebody else

Can make you lose your way

Never was another man

Given more than what you have

And if you find the one who has

He’ll trade his place with you just like that

Faster than the poet’s pen or a man with soldier’s gun

Are your daily thoughts and words and your fortunes, failures and your joys

There never was a time we could do the things that we do now

Things are upside down but the world seems much better somehow

And yet I do not feel so sad for those struck down without a reason

They have learned a way of life that only comes from a life of learning

Every piece of worth that we have come to worship and admire

Stands aloft beneath the cripple’s twisted bowel, pain and sorrow

Come and see

What the blind man sees

When he hears you speak

I hope you have enjoyed my song, listen one and all

To find that I have really told no tale to you at all

And I offer no apologies for anything I’ve done

For to see the end of useless things about us has begun

Then let us see

We were always free

We’re never alone

We never left home

Я самотній менестрель, нагороди мене за мою розповідь

Усі мої товариші божевільні, а то й у в’язниці

І моя історія мене не соромить, хоча моє життя не найкраще

Я не поважаю героїв, вони такі ж, як і всі, невдахи

Немає місця

За меч завойовника

У розумі людини

Кому легко нудно

Немає сенси вказувати мені що я маю чи що мені потрібно

Найбільше моє захоплення викликають люди, які померли

І брехня, яка спотворила нас — не привід програти

Дорогоцінний час, який у нас є у житті, і все, що ми робимо

Кожен день

Немає сенсу говорити

Це хтось інший

Може змусити вас заблукати

Іншої людини ніколи не було

Дано більше, ніж те, що маєш

І якщо ви знайдете того, хто має

Він поміняється з тобою своїм місцем просто так

Швидше, ніж перо поета чи людина з солдатською рушницею

Ваші щоденні думки і слова, ваші долі, невдачі і ваші радощі

Ми ніколи не могли робити те, що робимо зараз

Все йде догори ногами, але світ здається набагато кращим

І все-таки мені не так сумно за тих, кого вбили без причини

Вони навчилися образу життя, який походить лише з життя навчання

Кожна цінність, якій ми прийшли поклонятися й милуватися

Стоїть угорі під викривленим кишечником каліки, біль і смуток

Приходьте і подивіться

Що бачить сліпий

Коли він почує, що ви говорите

Сподіваюся, вам сподобалася моя пісня, послухайте всіх

Щоб з’ясувати, що я не розповідав тобі взагалі жодної казки

І я не приношу вибачення за все, що зробив

Бо побачити кінець марним речам про нас почалося

Тоді давайте подивимось

Ми завжди були вільні

Ми ніколи не самотні

Ми ніколи не виходили з дому